Такий жіночий безформний стиль правління став засобом забезпечення поступу за важких умов, але ж він виявився неймовірно привабливим для тих, хто служив йому. Мінливим суб’єктам легше коритися, бо вони менше відчувають тиск і не схиляються перед правителем. Відкриваються також опції, неможливі під час реалізації доктрини. Не схиляючись ні на один, ні на інший бік, правитель отримує можливість спрямовувати одного ворога проти іншого. Жорсткі правителі можуть здаватися сильними, але з часом негнучкість починає діяти на нерви, і піддані знаходять шляхи прибрати їх зі сцени. Гнучких, безформних правителів більше критикують, але вони все одно витримають тиск, і люди їм повірять, бо вони так само міняються залежно від зміни вітру й обставин.
Попри невдачі й зволікання, негерметичний стиль влади перемагає. Згадаймо афінців, які завдяки своїм грошам і культурі здобули перемогу над Спартою. Коли ви конфліктуєте з кимось дужчим і жорсткішим, дайте йому швидко перемогти. Удайте, ніби піддаєтеся йому. Потім, безформні, поволі проникніть йому в душу. Так його можна захопити зненацька, бо нерухливі люди ладні відбити прямі удари, але безпорадні перед вишуканими і прихованими. Щоб домогтися успіху з такою стратегією, станьте хамелеоном — будьте назовні конформістом і руйнуйте ворога зсередини.
Протягом сторіч японці гостинно зустрічали чужинців і, здавалося, сприймали чужі культури і впливи. Португальський священик Жоан Родріґес, який приїхав до Японії 1577 року і прожив там багато років, писав: «Я приголомшений готовністю японців випробовувати і сприймати усе португальське». Він бачив на вулицях японців у португальському одязі з чотками на шиї і хрестами збоку на паску. Могло здатися, що власна культура у них слабка, мінлива, але насправді японська адаптивність захищала країну від накидання чужої культури внаслідок вторгнення. Через це португальці та інші західники гадали, що японці піддаються вищій культурі, тоді як насправді іноземні культури були для них лише швидкоплинною модою. У глибині пишно цвіла японська культура. Якби японці суворіше ставилися до чужинських впливів і намагалися їх знищити, вони потерпали б від шкоди, заподіяної Заходом Китаю. Така сила безформності: вона не показує агресорові, на що реагувати й куди бити.
В еволюційному процесі першим кроком до зникнення видів був їхній великий розмір. Усе надмірно велике позбавлене рухливості й змушене постійно харчуватися. Пересічні люди вважають, буцімто розмір свідчить про силу: що більше, то краще.
483 р. до н. е. перський цар Ксеркс напав на Грецію, вважаючи, що зможе легко загарбати її за одну недовгу кампанію. Він зібрав величезну армію; за оцінкою Геродота, у ній було понад п’ять мільйонів вояків. Перси планували побудувати міст через Геллеспонт, аби звоювати Грецію із суходолу, а такий же численний флот заблокує грецькі кораблі в порту й не дасть їм вийти в море. План здавався надійним, але під час підготовки до вторгнення радник Ксеркса Артабан попереджав царя про свої серйозні побоювання: «Дві найпотужніші сили у світі проти тебе», — говорив він. Ксеркс розреготався — які ще сили могли дорівнятися його величезній армії? «Я назву тобі їх, — вів далі Артабан. — Це земля і море». Не було такого безпечного порту, який міг би прийняти величезний перський флот. А що більше земель завойовували перси, то захмарнішим ставав кошт постачання такої армії провіантом.
Ксеркс продовжував готувати вторгнення, вирішивши, що Артабан боягуз. Але, як той і попереджав, негода вдесятеро зменшила флот персів, бо не знайшлося порту, який би прихистив стільки кораблів. Тим часом на суходолі військо персів знищило все на своєму шляху, що тільки ускладнювало продовольчі проблеми, бо ліквідовувалися і посіви, і запаси харчів. Військо персів стало легкою ціллю, яка повільно пересувалася. Греки вдавалися до різних обманних маневрів, щоб дезорієнтувати персів. Приголомшливої поразки Ксерксу завдали союзники греків. Ця історія емблематична для всіх, хто ладен жертвувати мобільністю заради розміру: гнучкість і прудкість ніг майже завжди перемагають, бо в них більше стратегічних можливостей. Що чисельніший ворог, то легше довести його до краху.
З віком потреба в безформності зростає, бо ми усталюємося в наших звичаях. Ми стаємо передбачуваними, а це перша ознака немочі. Передбачуваність робить нас комічними. Висміювання і зневага можуть здатися заслабкою зброєю, але насправді це потужна зброя, бо здатна зруйнувати фундамент влади. Ворог, який не поважає вас, стане зухвалим, а зухвалість робить небезпечною навіть дрібну тваринку.
Французький двір кінця XVIII століття у тій формі, якої йому надала Марія-Антуанетта, виявився безнадійно прив’язаним до жорсткого формалізму, і пересічний француз уважав його пережитком. Така зневага до багатосотрічного інституту стала першим симптомом смертельної недуги, бо свідчила про послаблення зв’язків народу з монархією. Ситуація погіршувалася, а Марія-Антуанетта і король Луї XVI ставали ще більш негнучкими у своїй невідривності від минулого, що пришвидшило їхній шлях на гільйотину. Англійський король Чарлз I так само зреагував на посилення демократичних змін у 1630-ті роки і розпустив парламент, а двірські ритуали ставали дедалі більш формальними і далекими від реальності. Король хотів повернутися до старого стилю правління з дріб’язковим дотриманням протоколу. Його неповороткість лише посилила бажання змін. Скоро його змела руйнівна громадянська війна, і йому стяли голову.
З роками слід усе менше триматися за минуле. Пильнуйте за формою вашого характеру. Але не слід мавпувати моду молоді, бо це теж смішно. Ваш розум повинен постійно адаптуватися до нових обставин, до неминучих змін.
Але не забувайте, що безформність — це стратегічна поза. Вона дає простір для тактичних сюрпризів; доки вороги напружуються, намагаючись розгадати ваш наступний хід, вони неминуче розкривають свою стратегію, що їм дуже шкодить. Ініціатива залишається на вашому боці, а ворог не здатний діяти — він може лишень реагувати. Його шпигуни й розвідка залишаються поза грою. Пам’ятайте: безформність — це знаряддя. Не плутайте її зі стилем самовпливу або з релігійним самоусуванням від перипетій долі. Ви користуєтеся безформністю не для досягнення внутрішньої гармонії та миру, а для посилення своєї влади.
І наостанок: навчаючись адаптуватися до нових обставин, ви бачите на власні очі й ігноруєте поради, які люди вам накидають. Ба більше, треба скасувати закони, на які інші моляться, викинути книжки, у яких вони вас повчають, і знехтувати мудрими порадами старших. «Закони, що керують обставинами, скасовуються новими обставинами», — писав Наполеон. Це означає, що ви самостійно повинні оцінювати кожну нову ситуацію. Якщо будете надмірно спиратися на чужі ідеї, то набудете невластивої вам форми. Надто велика повага до чужої мудрості знецінює ваше мислення. Будьте брутальними з минулим, передусім із власним, і відмовтеся від поваги до філософій, що нав’язують вам ззовні.
Образ: Меркурій. Крилатий вісник, бог комерції, святий покровитель злодіїв, азартних гравців і всіх метких аферистів. У свій день народження Меркурій винайшов ліру********, а до вечора того ж дня вкрав худобу Аполлона. Він очищує світ, набуває бажаної собі форми. Як рідкий метал, названий на його честь, він утілює невпійманне, невловне — силу безформності.
Авторитетна думка: Отже, остаточна мета формування армії — прийти до безформності. Перемога у війні — не повторюване явище, її форма нескінченно адаптується… Збройні сили не мають усталеної структури, вода не має постійної форми: здатність перемогти, змінюючись і пристосовуючись до ворога, називається генієм (Сунь-цзи, IV ст. до н. е.).
Якщо ви використовуєте простір для розосередження і створення абстрактних патернів, то, якщо це вам потрібно, не забувайте про концентрацію сили. Через вашу безформність ворог полює на вас повсюди, розпорошуючи свої сили — і розумові, і фізичні. Але в разі зіткнення з ворогом завдайте йому потужного і концентрованого удару. Так Мао брав гору над націоналістами: він розділив їхні сили на ізольовані дрібні загони і знищував їх у результаті потужного нападу. Переважав закон концентрації.