Выбрать главу

Тихі відповіді та мовчання змусять їх перейти до оборони, і вони враз візьмуться заповнювати тишу різними коментарями, розкриваючи цінну інформацію про себе і свої слабкості. Після зустрічі з вами в них залишиться відчуття, ніби їх обікрали, і дорогою додому вони обмірковуватимуть кожне ваше слово. Така посилена увага до ваших коротких коментарів лише збільшить вашу владу.

Малослів’я потрібне не лише королям і політикам. У житті що менше ви говорите, то глибшими і загадковішими здаєтеся. Замолоду художник Енді Воргол зробив відкриття, що неможливо змусити людей чинити по-вашому, сказавши їм про це. Вони зроблять щось проти вас, зведуть нанівець ваші бажання і не коритимуться вам, а лише суперечитимуть. Якось він сказав другові: «Я зрозумів, що людина одержує більше влади, коли мовчить».

Згодом Воргол успішно застосовував цю стратегію. Його інтерв’ю нагадували пророкування: він казав щось невиразне і незрозуміле, а інтерв’юер мусив напружувати мозок, аби збагнути глибину найчастіше безглуздих фраз. Воргол рідко говорив про свої твори, даючи змогу іншим інтерпретувати їх. Він розповідав, що навчився цього прийому в майстра головоломок Марселя Дюшана, іншого художника XX століття, який рано зрозумів: що менше він говорить про свої твори, то більше людей обговорює їх. А що більше вони їх обговорювали, то вищою ставала їхня вартість.

За допомогою малослів’я ви створюєте ілюзію значення і сили. Що менше говорите, то менший ризик сказати дурницю або щось небезпечне. 1825 року новий цар Микола І посів російський трон. Відразу почався заколот на чолі з лібералами, які вимагали модернізувати країну, щоб виробництво і структура суспільства узгоджувалися з європейськими стандартами. Брутально придушивши заколот (повстання декабристів), Микола І засудив одного з привідців Кіндрата Рилєєва до страти. У день страти Рилєєв стояв під шибеницею із зашморгом на шиї. Люк відкрився, але через те, що Рилєєв смикався, мотузка порвалася, і він упав на землю. За тих часів такі події вважали знаком провидіння чи волі неба, і людину, яка в такий спосіб уникла страти, прощали. Коли Рилєєв підвівся на ноги, побитий і обдертий, але з вірою в те, що уник смерті, то вигукнув до юрби: «Бачите, у Росії нічого не можуть зробити до пуття, навіть мотузку!».

Гонець негайно подався до Зимового палацу з новиною про невдале повішання. Роздратований таким прикрим розвитком подій, Микола І узявся вже підписувати прощення. Аж раптом цар спитав гінця: «А Рилєєв щось сказав після цього дива?» «Ваша величносте, — відповів той, — він сказав, що в Росії не вміють зробити навіть мотузку». «У такому разі, — сказав цар, — доведімо протилежне». І порвав папір із прощенням. Наступного дня Рилєєва повісили вдруге. Цього разу мотузка не розірвалася.

Висновок: сказаного й сокирою не вирубаєш. Стежте за своїми словами. Будьте особливо обережні із сарказмом: хвилинне задоволення від уїдливих слів може переважити ціна, яку ви за це заплатите.

Образ:

Дельфійський оракул.

Коли до оракула

приходили відвідувачі,

жриці промовляли

кілька таємничих слів, які здавалися

сповненими значення й ваги.

Усі корилися словам оракула,

бо вони мали владу над життям і смертю.

Авторитетна думка: «Ніколи не починайте ворушити губами і зубами, доки це не зробили підлеглі. Що довше я мовчу, то швидше інші починають ворушити губами і зубами. Доки вони це роблять, я можу зрозуміти справжні їхні наміри… Якщо суверен не таємничий, міністри знайдуть можливість і далі брати» (Хань Фей, китайський філософ, III ст. до н. е.).

Зворотний бік

Іноді буває, що мовчати нерозумно. Мовчання може викликати підозру, навіть почуття небезпеки, особливо у зверхників. Туманний або двозначний коментар може спричинити до небажаних інтерпретацій. Мовчання і малослівність слід використовувати обережно і лише у відповідній ситуації. Інколи розумніше вдавати двірського блазня, який клеїть дурня, але знає, що він розумніший за короля. Він базікає без угаву й розважає натовп, і нікому на думку не спаде, що не такий уже він і телепень.

Часом слова можуть бути димовою завісою для потрібного вам обману. Заволодіваючи увагою слухача, ви можете гіпнотизувати його. Що більше ви просторікуєте, то менше він підозрює вас. Балакунів сприймають не як людей підступних і здатних до маніпуляцій, а як безпомічних і нехитрих. Це зворотний бік мовчазної політики можновладців: вам простіше буде обдурювати людей, якщо більше балакатимете й удаватимете слабшого й не такого тямущого, яким мали б бути.

Закон 5.

Чимало залежить від репутації — бережіть її ціною життя

СУДЖЕННЯ

Репутація — наріжний камінь влади. За допомогою репутації ви можете налякати і перемогти. Щойно вона похитнеться, ви стаєте вразливими до нападів зусібіч. Ваша репутація має бути незаперечною. Зважайте на можливі напади і завчасно давайте відсіч. Тим часом учіться нищити ворогів, помічаючи вади в їхній репутації. А тоді відступіться і віддайте їх на поталу громадській думці.

Виконання закону 1

Під час Війни трьох королівств у Китаї (207—265 рр. н. е.) великий полководець Чжуге Лян, що командував армією королівства Шу, вирядив війська до далекого табору, а сам із невеликою кількістю солдатів залишився в містечку. Раптом прибігли вартові з тривожною звісткою, що наближається вороже 150-тисячне військо під командуванням Сими Ї. Ситуація Чжуге Ляна із сотнею солдатів здавалася безнадійною. Ворог, зрештою, захопить знаменитого воїна.

Лян не оплакував гірку долю і не гаяв час на з’ясовування, як його захопили, а наказав солдатам поховати прапори, відчинити міську браму й сховатися. А сам сів на видноті на міському мурі, одягнувши даоський халат. Він запалив ароматичні свічки й заспівав, граючи на лютні. Через кілька хвилин побачив, як наближається величезна ворожа армія, нескінченні зімкнуті лави. Удаючи, ніби не помічає їх, він продовжував співати і грати на лютні.

Незабаром армія зупинилася біля міської брами. Попереду був Сима Ї, який відразу ж упізнав чоловіка на мурі.

Попри те що солдатам кортіло ввійти до міста, що не оборонялося, через відкриту браму, Сима Ї завагався, стримав військо й уважно подивився на Ляна на мурі. А тоді наказав негайно і швидко відступати.

ЗАЧУМЛЕНІ ЗВІРІ
Небесна кара, що її за гріх Великий наслано на всіх, Чума — нещадна, люта сила, Спроможна все живе за день До решти винищити, впень, Нещадно звірину косила. Не кожен хворий помирав, Та кожен дні лихої скрути Хотів як-небудь перебути. Було звіроті не до справ: Уже не йшли на полювання Ні хитрі лиси, ні вовки, І велелюбні голубки Забули вже за любування. Лев скликав раду і сказав: «Напевно, кару Бог послав Нам за чиюсь тяжку провину. У кого з нас найбільший гріх, Хай жертвує собою й від загину Рятує всіх. Історія нас вчить: зі скрути Не вийти без належної покути. Покаймося ж, мов на духу, при всіх У всіх своїх тяжких провинах. Я маю на душі великий гріх: Я стільки з’їв овець невинних! Куди подітись від гріха? Того ще мало Я, бувало, З’їдав і пастуха. Я жертвую собою, як немає У вас гріхів. Та закликаю вас Покаятись, як я, бо вмерти має Найбільший грішник серед нас». «О царю! — каже Лис. — Сумлінність ваша може Всім бути за взірець. Але хіба то гріх? Та, може, Ви, ївши тих дурних овець, їм честь велику виявляли. А щодо пастухів — який то гріх? Вони нам стільки дозоляли, Що краще б їх поїсти всіх». Підлесники аплодували. А потім тигри та вовки Себе картали залюбки. Та всіх їх так атестували, Що хижаки, розбійники — і ті, Здавалося, були святі. Та встав Осел: «Пригадую, давненько Ішов я лугом, травка зелененька, А я голодний — біс і спокусив: Я, грішний, жмутик і вкусив, А, щиро кажучи, не мав же права». «Ганьба! Ганьба!» — зарикала орава. А Вовк довів — учений писарчук! — Що цей Осел — падлюка із падлюк, Паршивий і коростявий — причина Всіх напастей і лих. Та мало вішати таких! Він їв чужу траву! Проклята твар злочинна! Від них завжди чекай біди. І заревла громада: «Браво!» Отак і в нас: є гроші — маєш право, Немає — то під суд іди[1].
вернуться

1

Український переклад Івана Світличного: http://supermif.com/baiki/lafonten_baiki_2.html#1. (Тут і далі прим. перекл.)