Французький політик Талейран був митець у цьому. Він мав виняткову здатність витягувати з людей таємниці під час ввічливої бесіди. Його сучасник барон де Вітроль писав: «Його бесіду позначали дотепність і витонченість. Він володів мистецтвом приховувати свої думки або підступності за серпанком інсинуацій — слів, зміст яких був ширшим за те, що вони номінально означали. Він заявляв про себе лише тоді, коли в цьому була потреба». Ключем тут є здатність Талейрана применшувати себе в бесіді, щоб інші нескінченно торочили про себе, неминуче виявляючи свої наміри й плани.
Якщо у вас є підстави підозрювати, що хтось вас обманює, удавайте, ніби вірите кожному його слову. Це заохотить його продовжувати, він стане більш пристрасним у твердженнях і таким чином зрадить себе. Також, якщо ви відчуваєте, що людина намагається щось приховати, хоча їй це не дуже вдається, удавайте, ніби ви їй не повірили. Ваш спротив спонукає її викласти весь прибережений ресурс правди, аби применшити ваше недовір’я.
Протягом усього життя Талейрана люди казали, що він дуже винятковий співрозмовник, хоча насправді говорив дуже мало. Він ніколи не говорив про власні ідеї, даючи іншим висловити свої. Він організовував дружні ігри, де розгадували шаради, для іноземних дипломатів. На прийомах, де зважував кожне слово, заохочував до відвертості та збирав інформацію, неоціненну для нього як для міністра закордонних справ Франції. На Віденському конгресі (1814—1815) Талейран шпигував по-іншому: нібито розкривав таємницю (найчастіше — вигадану) і спостерігав за реакцією слухачів. Він, наприклад, міг сказати зібранню дипломатів, начебто надійне джерело повідомило, що російський цар збирається заарештувати одного з чільних генералів за зраду. Спостерігаючи за реакцією присутніх на цю вигадку, він помічав, хто найбільше радів ослабленню російської армії — може, в їхніх урядів були плани на Росію? Як сказав барон фон Штеттен, «пан Талейран стріляє з пістоля в повітря, щоб подивитися, хто стрибне у вікно».
Під час світських прийомів і зустрічей будьте обачні. Присутні стають розкутими. Ви пливете за водою, провокуючи їх на відвертість. Перевага цього маневру в тому, що оточення трактуватиме вашу зацікавленість як дружбу, і тоді ви не лише збираєте інформацію, але й набуваєте союзників.
Однак застосовувати цю тактику слід обачно. Якщо люди запідозрять, що ви під час розмови вивідуєте таємниці, вас уникатимуть. Акцентуйте увагу на дружньому спілкуванні, а не на цінній інформації. Ваш пошук важливої інформації не повинен впадати в очі, бо ваше зондування розкаже більше про вас і ваші наміри, ніж про потрібну вам інформацію.
Один корисний прийом підказав Ларошфуко: «Щирість трапляється рідко, а найчастіше — це чудова хитрість, бо її виявляють, щоб вивідати таємниці співрозмовників». Ви наче звіряєте своє почуття, а вам у відповідь відкривають секрети. Ви до них з облудною щирістю, а вони вам викладають усі таємниці. Іншу тактику запропонував філософ Артур Шопенгауер: ви із запалом суперечите співрозмовникам і роздратовуєте їх, а вони зопалу більше не стежать за своїми словами. У такому емоційному стані вони багато чого розкажуть про себе, а ви потім ці звіряння зможете використати проти них.
Ще один метод непрямого шпигування полягає в тому, щоб випробувати людей, порозставлявши пастки, які змушують їх багато чого розповідати про себе. Хосров II, надзвичайно розумний шахиншах Ірану в VII столітті, бачив наскрізь своїх підданих, які цього не підозрювали. Якщо, наприклад, він помічав, що двоє царедворців дуже подружилися, він відкликав одного з них убік і казав, що йому відомо, ніби його друг — зрадник, і його скоро вб’ють. Шахиншах казав надвірному, що довіряє йому більше за інших і що він має берегти ту таємницю. Потім він уважно спостерігав за обома. Якщо бачив, що поведінка другого надвірного не змінилася, то висновував, що перший зберіг таємницю. Тоді він одразу підвищував його на посаді, а пізніше знов відкликав убік і визнавав: «Я хотів убити твого друга, бо мені дещо про нього повідомили, але, перевіривши донос, я виявив, що це помилка». Якщо ж другий двірський починав уникати шахиншаха, тримався осторонь і був напружений, Хосров розумів, що надвірний поділився таємницею з товаришем. Тоді другого надвірного виганяли з двору, повідомивши, що це було лише випробування і що, хоча він і не зробив нічого поганого, йому більше не довіряють. Першого ж надвірного, який розкрив таємницю, Хосров висилав із країни.
Це може здатися дивною формою шпигунства, яка з’ясовує не емпіричну інформацію, а характер людини. Проте часто це є найкращим способом розв’язувати проблеми ще до їх появи.
Провокуючи людей на конкретні дії, ви з’ясовуєте міру їхньої лояльності, чесності тощо. А це знання нерідко найцінніше: воно дає змогу прогнозувати вчинки оточення.
Образ: третє око шпигуна. У країні двооких третє око дає всезнання Бога. Ви бачите далі за інших, ви їх самих бачите краще. Ніхто не захищений від цього ока, крім вас.
Авторитетна думка: Отже, видатний суверен і розумний генерал завжди перемагають ворога, і їхні здобутки тому перевершують досягнення пересічних людей, що вони передбачають стан ворога. Це «передбачення» не дають ні дух, ні боги, ні аналогії з подіями минулого, ні астрологічні обчислення. Його дають люди, які знають стан ворога, — шпигуни» (Сунь-цзи «Мистецтво війни», IV ст. до н. е.[7]).
Інформація має для влади критичне значення, але, шпигуючи за іншими, слід бути готовим, що й за вами шпигуватимуть. Тож в інформаційній війні потужною зброєю є дезінформація. Як сказав Вінстон Черчилль: «Правда настільки дорога, що їй завжди потрібний охоронець — брехня». Оточіть себе такими охоронцями, щоб до вашої правди ніхто не досяг. Пропонуючи свою інформацію, ви граєте свою гру.
У 1944 році нацисти посилили обстріл Лондона керованими ракетами. На місто впало понад дві тисячі крилатих ракет «Фау-1», убито понад 5000 осіб, поранено значно більше. Проте німці чомусь постійно не влучали в ціль. Ракети, призначені, наприклад, для Тауерського мосту або Пікаділлі, не долітали до міста й падали в малонаселених передмістях. А сталося це тому, що, визначаючи координати цілей, німці покладалися на інформацію від секретних агентів, які перебували в Англії. Вони не знали, що їхніх агентів викрито і що замість них під керівництвом англійців працювали агенти, які передавали препаровану інформацію.
Ракети щоразу падали все далі й далі від цілей. Під кінець кампанії вони влучали в корів у сільській місцевості. Тож, подаючи неправильну інформацію, ви одержуєте чималу перевагу. Шпигунство дає вам третє око, а дезінформація виймає одне око ворогові. А циклоп завжди влучає повз ціль.
Закон 15.
Здолайте свого ворога
СУДЖЕННЯ
Усі великі вожді з часів Мойсея знали, що переляканого ворога слід повністю здолати (часом ця наука давалася їм нелегко). Нехай жарина ледь жевріє, але з неї може розгорітися пожежа. Зупинившись на півдорозі, можна втратити більше, ніж за умови повного знищення: ворог відновить сили і жадатиме реваншу. Знищте його і фізично, і духовно.
Ворожі недобитки можуть активізуватися, як недолікована хвороба або незагашена пожежа. Отже, справу знищення треба доводити до кінця… Не слід ігнорувати ворога лише тому, що він слабкий. У потрібну йому мить він стає небезпечним, як іскра вогню в стіжку.