Як зустрінете мечника, діставайте свій меч: не читайте вірші не поетові.
ПОМСТА ЛОПЕ ДЕ АҐІРРЕ
Вдачу [Лопе де] Аґірре дуже влучно проілюструвати анекдотом із хроніки Ґарсіласо де ла Вега, який переповідав, що 1548 року Аґірре очолював чоту, що конвоювала індіанських рабів із шахт у Потосі (Болівія) до королівської скарбниці. Індіанців незаконно обтяжили великими податками у вигляді срібла, і місцевий урядник арештував Аґірре й засудив його до двохсот ударів батогом як покарання за визискування індіанців. «Солдат Аґірре, отримавши повідомлення про вирок, звернувся з проханням до алькальда замінити батоження на кару смерті, бо він був шляхетного роду… Усе це не справило враження на алькальда, який наказав екзекуторові привести тварину для покарань і виконати вирок. Екзекутор пішов до в’язниці, поклав Аґірре на осла і прив’язав… і винуватця відбатожили». Коли Аґірре звільнили, він оголосив, що вб’є урядника Есківеля, який засудив його. Термін служби Есківеля закінчився, і він утік за 320 ліг до Ліми, але за 15 діб Аґірре вистежив його там. Переляканий суддя подався за 400 ліг до Кіто, проте Аґірре дістався туди за 20 днів.
Згідно із хронікою Ґарсіласо, «коли Есківель почув про його появу, то подолав іще 500 ліг до Куско, але через кілька днів Аґірре прибув туди, пройшовши всю відстань босоніж; він казав, що відбатоженій людині недоречно їхати верхи або з’являтися там, де її можуть побачити. У такий спосіб Аґірре переслідував алькальда впродовж трьох років і чотирьох місяців».
Стомившись від переслідувань, Есківель залишився в Куско, бо відчував, що в місті, у якому така надійна влада, Аґірре йому не загрожуватиме. Він придбав будинок біля кафедри і ніколи не виходив із дому без шаблі та кинджала. «Однак якогось понеділка опівдні Аґірре ввійшов до його дому, оглянувши його, пройшов коридором, через залу, салон і кімнату, де в судді була бібліотека, знайшов, нарешті, суддю, який спав над книжкою, та забив його кинджалом. Убивця вийшов із кімнати й рушив до вхідних дверей, але там згадав, що забув капелюха, і йому вистачило сміливості повернутись і забрати його, а тоді він вийшов із дому й пішов вулицею геть».
Пихата і гордовита людина. Хоча спочатку вона може це приховувати, але дражлива гордість такої людини робить її дуже небезпечною. Найменша помічена зневага веде до помсти з максимальною жорстокістю. Ви можете собі сказати: «Я лишень таке й таке сказав на вечірці, де всі напилися…». Це неважливо. У її надмірній реакції немає здорового глузду, тож не марнуйте часу, намагаючись пояснити дії людини. Щойно в спілкуванні з цією особою ви зауважите надчутливу й нестримну гордоту — тікайте. Ваші сподівання на неї не варті цього.
Безнадійно непевна людина. Ця людина пов’язана з попереднім типом, але вона не така жорстка і її важче розпізнати. У неї тендітне его, відчуття незахищеності, і якщо вона помітить обман або напад, у ній закипатиме образа. Вона нападатиме похапцем, і ви не відразу таке помітите. Виявивши, що ви обдурили або скривдили таку людину, зникайте якомога на довше. Тримайтеся від неї подалі, бо вона закусає вас до смерті.
Пан Підозра. Ще один різновид згаданих типів — майбутній Йосип Сталін. В інших людях він бачить те, що хоче побачити — зазвичай найгірше, — і уявляє, що все проти нього. Пан Підозра насправді найменш небезпечний із трійці: він відверто неврівноважений, його легко обдурити, як постійно обманювали самого Сталіна. Зіграйте на його підозріливій вдачі, щоб налаштувати проти інших людей. Будьте обачними, якщо ви станете об’єктом його підозр.
Злопам’ятний змій. Якщо такій людині завдадуть болю або обдурять, вона не покаже, що гнівається, а буде вичікувати. Потім, коли трапиться слушна нагода, вона холоднокровно помститься. Упізнати цю людину можна за її розрахунками і підступами в різних сферах життя. Зазвичай вона холодна і байдужа. Будьте вдвічі обережніші зі змією, і якщо ненароком поранили її, то розчавіть одразу або приберіть із поля зору.
Проста, невимоглива і часто нетямуща людина. О, у вас аж вуха нашорошуються, коли бачите таку спокусливу жертву. Але обдурити її набагато важче, ніж ви думаєте. На таку принаду ловляться ті, хто має розум і уяву. Людина з обмеженим розумом не ловиться, бо не розпізнає принаду. Така вона нетямуща. Небезпека, пов’язана з такою людиною, не в тому, що вона вам зашкодить або прагнутиме помсти, а в тому, що відбиратиме ваші час, енергію, ресурси і марнуватиме вашу вигадливість, поки ви намагаєтеся обдурити її. Підготуйте для неї тест — жарт, історію. Якщо реакція прямолінійна — це ваш клієнт. Продовжуйте на власний ризик.
Порушення І
На початку XIII століття Хорезмшах Мухаммед після багатьох воєн спромігся створити потужну імперію, яка простягалася на захід до сучасної Туреччини і на південь до Афганістану. Імперським центром стала велика азійська столиця Самарканд. Шах мав могутню боєздатну армію і за кілька днів міг мобілізувати понад 200 000 воїнів.
1219 року Мухаммед прийняв посольство нового племінного вождя зі сходу — Чингісхана. Посольство принесло великому Мухаммедові різноманітні дари — найкращі вироби ще невеликої, але з перспективами швидкого розширення Монгольської імперії. Чингісхан хотів відновити Шовковий шлях до Європи і запропонував шахові спільно володіти ним, обіцяючи мир між двома імперіями.
Мухаммед не знав цього вихідця зі Сходу, і йому здалося, ніби той зухвалець звертається до великого володаря як до своєї рівні. Він проігнорував пропозицію хана. Той спробував іще раз: він надіслав караван із сотні[9] верблюдів, нав’ючених рідкісним товаром, награбованим у Китаї. Однак караван іще не встиг дістатися до Мухаммеда, як Іналчук, правитель області, що межує із Самаркандом, захопив його для себе, а проводарів стратив.
Чингісхан був переконаний, що сталася помилка, що Іналчук діяв без відома Мухаммеда. Він відрядив до Мухаммеда нове посольство, повторюючи свою пропозицію і прохаючи покарати правителя. Цього разу Мухаммед сам звелів стяти голову одному послові, а двох інших вирядив додому, поголивши їм голови, що на той час було страшенною образою за монгольським кодексом честі. Хан відправив шахові послання: «Ти вибрав війну. Що має статися — станеться, а що має бути, нам не відомо — знає лише Бог». Провівши мобілізацію, Чингісхан 1220 року напав на провінцію Іналчука, взяв столицю, полонив правителя і наказав його стратити, заливши йому розтоплене срібло в очі й вуха.
Наступного року хан організував низку партизанських кампаній проти набагато чисельнішої армії шаха. Цей метод був тоді новиною: вершники мчали навскач і стріляли з луків. Завдяки швидкості й перешиковуванню війська постійно вдавалося вводити в оману Мухаммеда щодо намірів і напрямку руху монголів. Війська Чингісхана спершу оточили Самарканд, а потім і взяли його. Мухаммед утік і за рік помер, а його могутня імперія розвалилася і була зруйнована. Чингісхан став одноосібним правителем Самарканда, Шовкового шляху і більшої частини Північної Азії.
Тлумачення
Ніколи не робіть висновку, що той, із ким ви маєте справу, слабший за вас. Деякі люди не так швидко ображаються, через це ви можете хибно не боятися скривдити їх. Але щойно ви зазіхнете на їхню честь і гідність, вони, попри свою спокійну вдачу, здолають вас із несподіваною люттю. Якщо ви хочете комусь відмовити, робіть це якомога ввічливіше і шанобливо, навіть якщо ви вважаєте їхню претензію зухвалою, а пропозицію дивною. Не відмовляйте їм, доки як слід їх не пізнали, бо хтось такий може виявитися новим Чингісханом.