Шкловский Лев
51-60 Збірник детективів про Ніка Картера
Картер Нік
51-60 Збірник детективів про Ніка Картера
51. Операція Змія http://flibusta.is/b/617189/read
Operation Snake
52. Вбивці Касби http://flibusta.is/b/636902/read
The Casbah Killers
53. Арабська чума http://flibusta.is/b/635853/read
The Arab Plague (Slavemaster)
54. Червоне повстання у обробці
The Red Rebellion
55. Кати http://flibusta.is/b/617188/read
The Executioners
56. Чорна смерть http://flibusta.is/b/612613/read
Black Death
57. Вбивці розуму в обробці
The Mind Killers
58. Годинник смерті в обробці
Time Clock of Death
59. Камбоджа http://flibusta.is/b/608070/read
Cambodia
60. Смертельний штам http://flibusta.is/b/617187/read
The Death Strain
Картер Нік
Операція Змія
Нік Картер
Операція Змія
Присвячується людям секретних служб Сполучених Штатів Америки.
Глава I
Я подивився вниз і здригнувся, коли авіалайнер низько пролетів над вершиною світу. Гори, величезні, неприступні, лякаючі, фантастичні вершини, прикрашені льодом та снігом. Прямі пласти льоду опускалися в покриті туманом льодовики, і холод досягав мене, проникаючи крізь ілюмінатори літака. Вершина світу була відповідним словом цього місця. На картах це називається Непал, маленьке незалежне королівство, крихітна ізольована монархія, рай для альпіністів, ділянка землі між Тибетом та Індією та великий палець, що застряг у пащі китайського дракона. Я згадав, як Тед Каллендар, агент AX, який провів там кілька років, коли він перебував під британським пануванням, описав Непал: «Місце, де не можна точно сказати. Де ймовірність неймовірна. Це земля, де віра і забобони йдуть пліч-о-пліч. в руці, де ніжність і жорстокість лежать на одному ліжку, де краса та жах живуть як близнюки. Це не місце для західної людини, яка вірить у логіку, розум та ймовірність».
Теда давно не було, але його слова повернулися до мене, коли непальський авіалайнер, старий DC-3, віз мене в Кхумбу, в самому серці Гімалаїв, під носом гори Еверест, що височить, висотою 29000 футів. . За особливою домовленістю авіалайнер мав посадити мене в Намче-Базарі, де була очищена територія для іншого літака, який мав забрати людину, яку я мав побачити, Гаррі Енгслі. Побачивши Енгслі, я покинув би район Кхумбу, хоча мені хотілося покинути це прокляте місце прямо зараз. Навіть стюардеса, добре складена, дружня індійська дівчина в охайній формі, нічого для мене не зробила. Я був злий на те, що був тут, злий на Хоука, злий на весь цей проклятий бізнес. Я був агентом N3, добре, головним оперативником AX з рейтингом Killmaster, і я завжди був на зв'язку, у будь-який час дня та ночі. Це було частиною роботи, і я знав це і жив із цим довгий час, але час від часу я хотів сказати Хоуку, щоб він пішов і штовхнув. Я страшенно відчував це двадцять чотири години тому. Здається, минув місяць.
Чорт забирай, вона була зовсім голою, чекаючи на мене, витягнувши це чудове молочно-біле тіло, закликаючи до мене кожним рухом стегон. Мені знадобилося три кошики фруктів, чотири коробки цукерок та два квитки на ранок популярного шоу. Не для неї, для її матері. Донна була готова і хотіла, коли ми вперше зустрілися на вечірці Джека Данкета, але її мати, вдова дружина Філадельфія Дуайєн з клану Рудрич, спостерігала за своєю дочкою-дебютанткою, як скорпіон дивиться на коника. Ніякий лотаріо з ліги плюща не збирався трахати свою обрану маленьку дочку, принаймні, якби вона могла йому допомогти. Звичайно, стара вдова ніколи не розуміла, що сірі туманні очі Донни одразу сказали мені, і що підтвердили її губи згодом. Після різних вилазок зі старою мені вдалося відвезти її та друга на ранок на пообідній час. Ми з Донною пішли прямо до мене, скинули два мартіні і наш одяг, і я просто дивився на її нетерпляче, напружене тіло, коли в кабінеті задзвонив цей чортовий синій телефон.
"Не відповідай, Нік", - хрипко видихнула вона. Її стегна гойдалися, а руки тяглися до мене. "Я зараз повернуся", - сказав я, сподіваючись, що, можливо, він хоче чогось, що можна відкласти на кілька годин. Виглянувши з вікна авіалайнера на вкриті льодом вершини, я згадав, як холодно мені було, стоячи голим і сперечаючись з Хоуком по телефону.
"Зараз майже три тридцять", - почав він різким і серйозним тоном. "Ви можете легко встигнути на шестигодинний рейс шатла до Вашингтона".
Я відчайдушно шукав, щоб сказати, з якоїсь логічної та розумної причини.
"Я не можу, шеф", - заперечив я. «Неможливо. Я… я фарбую свою кухню. Я в середині цього».