Поки я їв, я багато чого дізнався. Наприклад, я відчував, що Михайло Барнісек пильно за мною стежить. Він наклав на вилку якнайбільше їжі і засунув її у свій міцний рот. Він тут же витер рот серветкою, потім знову зарядив вилку і подивився на мене, але, схоже, нічого сказати. Зважаючи на все, Михайло Барнісек не розмовляв, коли їв.
Але Серж ні на мить не замовкав. Він говорив переважно про Іринію і про те, де вона танцювала. Що ж до Сержа, Іринія була найбільшим витвором мистецтва, яке Росія знала. Він намазував крекери ікрою та часто посміхався. Через те, що він був так відверто дружелюбний, було важко повірити, що він був на межі божевілля. Ресторан, де ми їли, був дуже шикарним. Сюди заходили не звичайні люди, а лише найвища еліта російської бюрократії. Поки я їв, ковзав очима по холу. Я дивився на товстих, доглянутих чоловіків та жінок, які сиділи та їли у своєму дорогому одязі. Таке життя може зробити вас несприйнятливим до того, що відбувається навколо вас та в іншому світі. Якби ви пішли на балет із дорогих готелів, навіть не керуючи автомобілем, селяни та простий народ здавалися б далекими від вашого власного життя. Ієрархія нацистської Німеччини, мабуть, відчувала приблизно таке ж почуття - імунітет і настільки впевненість у своєму світі, що вони не могли повірити, що цьому будь-коли буде кінець. Я подивився на Барснісека і Краснова і подумав, що вони не дуже відрізняються від них. Проти мене почалася чергова перевірка, щойно ми сіли в машину дорогою до театру. Я сидів між ним та Сержем. Велика машина плавно шепотіла крізь московський трафік. Коли водії побачили його машину, що прибуває, здавалося, що всі інші машини відвертаються. Проїжджали здебільшого старі вантажівки.
"Скажи мені, Василю, - раптом сказав Барнісек, - що ти думаєш про Соню?"
Руки були навколішки, через бічне вікно дивився на трафік. "Я її ще не бачив", - сказав я. "Вона дзвонила, але ми ще не бачилися". Я глянув на Барнісека.
Він підняв брови. «Як у мене справи, Василю? Тобі не потрібна жінка? Ви робили щось ще в Америці, окрім своєї місії? У його голосі не було гумору, хоч він усміхнувся.
Я довго дивився на Барнісєка, перш ніж щось сказав. «Михайло, я не бачу сенсу в цих питаннях. З того часу, як я повернувся, ви поводитеся підозріло. Я хотів би знати, чому. '
Серж узяв мене за руку і лагідно стиснув. Начебто він намагався мене про щось попередити. Я проігнорував це.
Послідовна перевірка була незручною. Він почухав горло. «Друже Василю, я не розумію, чому ви думаєте, що я у вас сумніваюся. Вам напевно нема чого приховувати, чи не так?
«Зроблю я це чи ні – ваша справа. Я розумію, що між нами є тертя, але якщо ви продовжите ставити запитання, я передам їх до Кремля».
Барнісек облизав губи. «Послухай, Василю, чому ти думаєш, що між нами є тертя? Я завжди думав, що ми найближчі друзі».
«Можливо, я недооцінив тебе, Михайле. Я почекаю.
Залишок шляху пройшов у неприємній тиші. Серж двічі намагався зав'язати розмову, але швидко здався.
Тиша тривала, навіть коли машина висадила нас перед театром. Перед театром вишикувалася довга черга, яка зникла за рогом. Це був ряд із чотирьох людей завширшки. Михайло, Серж і я пройшли через це й увійшли легко.
Вестибюль театру був повністю червоним – червона килимова доріжка, червоні стіни, червона стеля. Величезна кришталева люстра розкинулася на більшій частині стелі. Серж підвів нас до ліфта, який доставив нас до нашого будиночка. Навіть усередині ліфт був покритий червоним оксамитом.
Коли ми встали, я помітив, що посміхаюся. Жителі Росії-матінки не могли дозволити собі телевізори чи машини, а найчастіше й гарний одяг, але витрати на балет, театр балету покривалися легко. Кошти на будівництво гарних театрів завжди були в наявності.
Коли ліфт був нагорі, Михайло вибачився за те, що пішов у . Ми з Сержем пройшли товстим килимом у нашу ложу. Раптом Серж узяв мене за плече. Я запитав. - "Ми в порядку?"
Але було що прочитати на його гарному обличчі, вираз заклопотаності. «Василю, - сказав він спокійним тоном, - хіба ви не це мали на увазі, коли сказали, що дозволите у Кремлі говорити про Михайла?»
«Мені достатньо його наполегливої мужності. Якщо він підозрілий, чому він не повідомляє це мені? Навіщо всі ці питання? »