Іринія все ще тремтіла, поки я поркався з проводами запалювання. Машина була стара; він мав подолати близько півтора мільйона кілометрів. Тільки в Росії, Мексиці та Південній Америці такі вантажівки продовжують їздити доти, доки вони не можуть рухатися абсолютно неможливо.
Коли я перерізав і підключив дроти запалювання, у мене виникли неприємні думки. Я все думав: чи можете ви уявити собі вантажівку, що стоїть тут, на цій порожній ділянці землі, бо ця чортова штука не могла рухатися, навіть якби ви її штовхнули? Задня частина могла бути відсутня, або навіть двигун. Приємно було думати, що власник припаркував його тут, бо це було так зручно, але це також могло статися, бо машина більше не працювала.
Іринія знову обдарувала мене такою овальною посмішкою. Я підморгнув їй. «Приємно знати, що моє маля довіряє мені», - сказав я своїм найкращим голосом у стилі Богарта.
Вона насупилась. Російською вона запитала: Що за знущання, Нік?
Я відповів голосом Богарта. «Це жарт, який завжди поруч, подруга наших небезпечних хлопців».
Вона тремтіла від холоду. Щодо неї, я говорив, як на суахілі. Але мені довелося подивитися на неї, і я побачив, що ноги її неймовірної танцівниці оголені набагато вище колін. Це зовсім не допомагало моїм спробам викрасти вантажівку. Я почухав горло і повернувся до роботи. Закінчивши, я сів і потер руки. Було так біса холодно, що я зовсім не відчував кінчиків пальців. Я поплескав Іринію по нозі, щоб почуття повернулося, потім нахилився вперед. Під час підключення проводів виникла іскра. Я знайшов стартер зліва від зчеплення. Панель приладів була схожа на панель старого Понтіака 1936 року, яка була в мене в дитинстві.
Іринію сильно затрясло. Сніг утворював шар на лобовому склі. Це було старомодне лобове скло із двох скляних квадратів, розділених товстим металевим стрижнем.
"Контакт", - сказав я, натискаючи ногою на педаль запуску.
Двигун спочатку повільно закрутився, потім почав працювати швидше. Він чхнув і затих. Я набрав на панелі приладів «повітряну заслінку», потім знову натиснув на стартер. Я подивився на будинок, щоб побачити, чи світиться там. У вантажівки був гучний стартер. Я витяг повітряну заслінку, коли двигун завівся. Він завівся, і коли він знову почав чхати, я витяг заслінку ще трохи. Він продовжував працювати.
"Нік!" - Покликала Іринія. Вони нібито виходять з дому.
Я увімкнув акселератор, і машина повільно поїхала. Я чув скрип льоду під нами, поки ми повільно їхали місцевістю. Задні колеса трохи послизали, але я повернув газ, поки ми не розігналися.
Коли ми в'їхали на вулицю, Ірина дивилася у маленьке заднє скло.
«Вхідні двері відчиняються», - сказала вона.
"Якщо в них є інша машина, я думаю, ми повинні їхати швидше, ніж він, - трохи швидше".
Ми зараз їдемо вулицею. Я виглянув з дверей, що тільки-но зачинилися. Намацав на старовинній дошці дошка кнопку склоочисника. Я їх увімкнув, і вони зробили це. Минув деякий час, перш ніж вони «підміли сніг», але тоді я міг визирнути назовні. Після того, як я запалив світло, я міг бачити дорогу ще краще.
"Ми їдемо!" - Здивовано сказала Іринія.
"Що ви мені про це скажете?" Я глянув на датчики. Батарея начебто в хорошому стані; показник температури піднявся до норми; бак був сповнений приблизно наполовину.
Іринія подивилася на кнопки на панелі приладів. «Людина, мабуть, їздила на цій машині частіше в таку погоду. Якщо він не несправний - може, ось воно! Вона натиснула кнопку, і ми обидва почули гуркіт. Спочатку повітря було холодним, але через деякий час у салоні стало тепліше.
"Приємно познайомитися", - сказав я. «Який напрямок до інституту – чи ви хотіли сказати мені, що ми не можемо звідси вибратися?»
Іринія стурбовано подивилася на мене. «Ніко, як ми туди потрапимо? Ви сказали, що знають, що ми йдемо туди. На нас чекають. Серж сказав мені, що інститут великий. Він знаходиться у кількох будинках, оточених високими воротами. Зазвичай, він добре охороняється, але якщо таємна поліція знає, що ви йдете... Вона замовкла.
"Ми повинні дістатися туди першими", - сказав я, намагаючись надати своєму голосу легкість. «Знищимо ми інститут чи ні, залежить від того, що там відбувається. Коли вони експериментують з мишами, щоб знайти ліки від раку, ми блискавично зникаємо з Росії та повідомляємо про це. Але ви сказали, що вони використовують найсильніших чоловіків».