Я рухаюся вперед. Я повільно їхав першою передачею, обережно додав швидкість. Вхід у ворота був зачинений посередині ланцюгом. Барнісек стояв праворуч, спиною до воріт, і дивився спочатку в один бік, а потім в інший уздовж воріт. За ним стояла перша з чотирьох будівель. Інші три були невеликими, не більше, ніж будинок із трьома спальнями, і були частково оточені великою будівлею, розміром майже з ангар для літаків. Прожектори ще не включені.
Я підходжу ближче. Стара вантажівка рушила з місця. Я швидко подолав відстань до воріт. Я переключив на другу передачу, не відриваючи погляду від спини Барнісека. Сніжинки клубочилися об лобове скло. Задні колеса злегка прослизнули туди-сюди. Це була атака з єдиним шансом. Якби я зупинився, я не рушив би далі. Ці задні колеса просто крутяться на льоду. Він тримав голову трохи криво. Мій погляд припав до нього. Так, товаришу, ви щось чули, га? Схоже, хтось збирається водити машину, га? А тепер ти це дізнався, га? Вантажівка. Це йде прямо до воріт та їде все швидше.
Ще до того, як він обернувся, його пістолет піднявся. Я чув його крик. Ворота були переді мною. На другій передачі я розігнав старий двигун якнайбільше. За секунду до того, як передня частина вантажівки вдарилася об ворота, я натиснув педаль акселератора до підлоги. Я почув різку бавовну, коли Барнісек зробив поспішний постріл. Пролунав тріск, коли ніс старої вантажівки протаранив ворота посередині. Ворота загнулися всередину, на мить повисли на натягнутому ланцюгу, відчинилися, коли ланцюг обірвався. Праві ворота врізалися Барснішеку в обличчя. Солдати підійшли до кута будівлі ліворуч від мене. Машина трохи послизнулась, коли я зайшов у ворота. Тепер вона повністю вислизнула. Задня частина машини почала повертатися праворуч.
Іринія вчепилася мені в ногу. Через обертальний рух машини я перекинувся вгору-вниз, як пробка у ванні. Тепер ми ковзаємо боком до рогу будівлі. Солдати націлили на нас зброю. Потім двоє чоловіків кинули пістолети, розвернулися та втекли. Інші залишалися нерухомими, поки їх не збила машина. Задня частина вантажівки протаранила кут будівлі, і моя голова вдарилася об бічне вікно, коли задня частина промайнула в інший бік.
Я чув, як шини прослизають снігом. Ми під'їхали до двох солдатів, що біжили. Один із них розвернувся, побіг назад і підняв руки, наче хотів зупинити зустрічний автомобіль. Його відкриті долоні зникли з лиця та під каретою. Пролунав глухий звук, і ми похитнулися, коли говорили про обох чоловіків. Я чув кілька пострілів. Заднє скло розбилося. Ми з'їхали під прямим кутом до воріт.
Я не сидів і чекав, що вийде. Я продовжував кермо, намагаючись спрямувати цю стару машину на потрібну смугу. Здавалося, що нас оточують солдати, що стріляють. Я гадки не мав, де був Барнісек.
Сніг біля підніжжя воріт лежав високо. Їхали з лівим переднім бампером, що задерся від удару. Я глянув убік і побачив двері великої будівлі.
Я покликав. - "Іринія!"
Її голова піднялася звідкись перед сидінням. Її волосся звисало перед очима. "Пуф!" Потім: «Це американський вираз?»
У цей момент ми влучили у ворота. Бампер згинався і утримував передню частину вантажівки нерухомо, тоді як задня частина поверталася. Стулки воріт почали тріскати. Стовпи воріт зігнулися і вирвалися із землі. Вантажівка проробила таку велику дірку, що вона проїхала через неї. Ми послизнулися ще на метр-двадцять і зупинилися посеред кучугури. На мій подив, двигун продовжував працювати. Ще більше мене здивувало те, що я побачив можливість витягти його з кучугури. Я хотів переконатись у цьому перед від'їздом. Вступити до інституту було лише половиною жарту; ми також мали вибратися з цього.
Іринія знову сіла на сидінні. Я простяг руку і від'єднав два дроти запалювання. Двигун одразу зупинився.
Куля відлетіла від даху кабіни. Ми припаркувалися так, щоб кузов вантажівки був звернений до розбитих воріт. Він стояв там, ніби ми щойно проїхали через ворота і тепер прямували назад.
Я вже витяг сорочку зі штанів і розстебнув усі клапани на поясі для грошей. У вікно за мною пройшла ще одна куля. У руці у мене була червона капсула з гранатою та дві сині капсули з вогнем.
«Іринія, - сказав я, відчиняючи двері вантажівки, - ти гаразд? Ти мене чуєш? '
'Так.' Її волосся було сплутане, а на лобі була невелика подряпина.