Начебто все гаразд. Я кладу папери до кишені. Я знав це; Я це так багато разів. Лікар Томпсон сів на куток столу. Він глянув на мене серйозно. - Містере Картере, хотілося б, щоб ми більше знали про Попова. Ми принесли його справу, щоб знати його біографію, місце народження, хто його батьки, друзі і т.д. Але ми нічого не знаємо про його недавню діяльність, скажімо, за останні два роки. Ось тоді він і отримав найвищий допуск до секретної інформації.
"Що ви маєте на увазі, лікарю?"
Він зітхнув. Він схрестив ноги та поправив складки штанів. «Я хочу сказати, що є шанс, що ви опинитеся в ситуації, яку ми не тримаємо в руках, щось у його житті, про що ми нічого не знаємо, що сталося за останні два роки. Я хотів би сказати, що інформація, яку ми вам дамо про Василя Попова, точна, але безумовно не повна».
Я кивнув головою. 'Добре. Нічого не вдіяти?'
Він знову зітхнув. «Ви будете загіпнотизовані. Уся інформація про Попова буде передана вам підсвідомо. Він буде дано вам як пост-гіпнотичний навіювання. Іншими словами, ви не забудете свою справжню особистість, але відчуєте себе дуже близьким до Попова, скажімо так, як брат-близнюк. Інформація про нього буде у вашій підсвідомості. Якщо вам запитують, відповідь прийде негайно, і вам навіть не доведеться про це думати...
"Що це означає, лікарю?"
Він пильно подивився на мене. Тобто, якщо відповідь є, якщо питання про щось, що ми вам дали. Якщо ні, то це новинка саме для вас!
Я посміхнувся до лікаря. "У мене і раніше були труднощі".
Він зрозуміло кивнув. «Я вважаю, що ми повинні спочатку дати вам інформацію, а потім розпочати макіяж. Ви відчуєте себе більше Поповим, коли вони змінять ваші риси обличчя. Чи готові? '
"Просто зроби це".
Він сказав, що мені треба розслабитись. Я трохи подерся на стільці, потім подивився на годинник. Було без чверті чотири. Він сказав, що мені потрібно заплющити очі і розслабитися. Я відчув його руку на своєму плечі, потім десь на шиї. Моє підборіддя впало мені на груди, і я на секунду завис. Потім я почув його голос.
«Повторюю: якщо я лясну в долоні, ти прокинешся. Ви почуватиметеся свіжо, ніби ви спали спокійно. У три я плескаю в долоні, і ти прокидаєшся. Раз два три! ' Мої очі розплющились. Мені здавалося, що я задрімав якийсь час. Мені здавалося, що лікар має розпочинати зараз. Потім глянув на годинник. Було п'ять годин. Я відчував, що відпочив. Лікар глянув мені в обличчя. "Як ти себе почуваєш?"
Я кивнув головою. "Відмінно."
"Дівчина", - сказав лікар.
Я відчув неконтрольоване бажання потягнути за мочку лівого вуха. Схоже, я не хотів заперечувати це твердження. Лікар напружено глянув на мене. Я подумав, що це може здатися безумством, але, можливо, справа в моїй мочці вуха. Я завжди міг сказати, що в мене свербіж. Я натягнув ліву мочку вуха.
Лікар Томпсон засяяв. "Як мило! Радий зустрічі. Він поплескав мене по плечу. «Тепер я знаю, що вся інформація у вас у голові. Я випробував вас, містере Картер. Я дав вам невелику постгіпнотичну пропозицію один. Поки ти не був свідомий, я сказав, що якщо скажу слово «дівчинка», ти потягнеш ліву сережку. Ви дуже добре впоралися».
«Чи означає це, що я смикаю за вухо щоразу, коли чую слово «дівчинка»?»
"Ні", - засміявся він. «Це спрацювало лише один раз». Він встав. «Ми промовили слово «дівчина» двічі з того часу, як ви доторкнулися до свого вуха і не відчули спонукання, чи не так? Я вже сказав це знову».
Я також підвівся. - "Не впевнений, ні".
«Ходімо, подивимося, чи може макіяж зробити вас Василем Поповим?» Коли ми були у дверях, лікар запитав: «О, Василю, де ти насправді народився?»
"У невеликому селі під Сталінградом на березі Волги". Мене здивувало те, що я промовив ці слова. Лікар Томпсон зрозуміло засміявся. Що мене здивувало більше, ніж самі слова, то це те, що я сказав їх російською.
Макіяжем мені взялися, дві дівчини. Працювали швидко та якісно. Волосся над моїм чолом було зголено на дюйм чи два, щоб лоб був високим. Застосування спеціального невидимого засобу повинно гарантувати, що моє волосся не зростатиме як мінімум місяць. Ми дійсно живемо у пластичне століття. Прямо під шкіру моїх щік було введено рідку пластичну речовину, щоб зробити моє обличчя трохи рум'янішим. Контактні лінзи змінили колір моїх очей. Моє підборіддя було посилено спереду. Завдяки податливій, незвичайній суміші пластику мої ніздрі та решта носа розширилися. Звичайно, пофарбували волосся і трохи змінили брови. Вузький шрам не був проблемою.