"Ви гарантуєте мою безпеку, якщо я співпрацюватиму з вами?" - спитав він, все ще тримаючись за попільничку.
"Це правильно."
«Тоді я дам тобі ім'я, яке хочеш. Це…»
Але Пфафф не збирався мені нічого розповідати. Його рука звільнила фіксатор попільнички та витягла її з панелі приладів. Він кинув мені в обличчя вантаж попелу.
Коли мої очі були сповнені попелу, він ударив мене по правій руці і з силою відкинув її убік. Для маленької людини він мав багато сил. Потім двері машини були відчинені, і Пфафф вибіг з машини.
Я вилаявся вголос, прочищаючи очі. Я все ще тримав Люгер. Я виліз із машини. До цього моменту мої очі були досить зрозумілі, щоб розглянути Пфаффа, який стрімко біжить до головної дороги.
"Стоп!" Я кричав, але він продовжував рухатись. Я вистрілив йому в ноги. "Люгер" заревів, і куля влучила в ноги Пфаффу. Я схибив.
Пфафф повернувся і пірнув у дерева ліворуч від ґрунтової дороги. Я побіг за ним.
Я зняв з плеча пістолет Пфаффа, коли він сідав у Мерседес, так що я вирішив, що у мене є перевага, але помилявся. Коли я вийшов на невелику галявину, з боку Пфаффа пролунав постріл і просвистів повз моє вухо. Мабуть, десь за нього був захований невеликий пістолет.
Коли я пірнув за товсту сосну, я почув, як Пфафф рухається попереду. Я почав обережніше. Я засунув «люгер» у кобуру, бо ми були зовсім поруч із головною дорогою, і я не хотів додавати свою стрілянину до галасу. Крім того, я хотів живого Пфаффа.
Ще через двадцять ярдів, коли я подумав, що, можливо, втратив його, Пфафф вирвався з укриття неподалік мене і побіг через галявину. Я вирішив бути менш обережним. Я кинувся за ним, сподіваючись, що він не почує мене, поки не стане надто пізно. Коли я наблизився до нього на відстані двадцяти футів, він повернувся і побачив мене. Він тільки-но підняв маленький пістолет, щоб прицілитися, коли я вдарив його в районі талії в сонячне сплетіння.
Пістолет вистрілив двічі, обидва рази промахнувшись повз мене, коли ми впали на землю. Кілька разів прокотилися. Потім я схопив його руку з пістолетом, і ми обоє насилу піднялися на ноги. Я вдарив Пфаффа кулаком по обличчю і повернув руку з пістолетом. Він випав із його рук.
Але Пфафф не мав наміру здаватися. Він різко підняв коліно мені в пах. Поки я оговтався від удару, він вирвався, повернувся і знову побіг.
Я подолав біль у животі і рушив за ним. Ми прорізали підлісок та гілки дерев. Я вигравав від нього щохвилини. Потім я знову кинувся на нього. Ми обидва впали, мої руки схопили його, а його кулаки вдарили мене по обличчю та голові. Ми врізалися в сухе дерево, яке звалилося від нашого удару. Тепер я добре тримав цього чоловіка, але він все ще бився руками. Потім я вдарив його кулаком по обличчю, і він упав на землю.
«А тепер, чорт забирай, скажи мені ім'я», - зажадав я, затамувавши подих.
Пфафф поліз у кишеню. Я ставив питання, чому
Цього разу він вигадав нову зброю. Я зрушив передпліччя і дозволив стилету впасти мені на долоню, коли рука Пфаффа вийшла з кишені і підійшла до рота.
Мені знадобилася частка секунди, щоб зрозуміти, що відбувається. Пфафф, знаючи, що йому кінець, вставив собі в рот капсулу з ціанідом. Він прикусив її.
Я кинув стилет на землю і впав поруч із ним навколішки. Я схопився за його щелепу і спробував відкрити її, але моя спроба не мала успіху.
Потім усе було скінчено. Очі Пфаффа розширилися, і я відчув, як його тіло напружилося в моїх руках. Я відпустив його щелепу, і вона відкрилася. Був неприємний запах. Потім я побачив крихітну цівку крові в куточку його рота і розбите скло його мовою. Поступово його обличчя стало темнішим.
Клаус Пфафф був мертвий.
Четвертий розділ
Дизельний двигун Східного експресу майже безшумно в'їхав на станцію Лозанни, коли сонце вже піднімалося за далекий пагорб. На платформі мало людей. Я дивився, як потяг із гуркотом зупинився, і прочитав напис на бортах вагонів: ПАРИЖ ЛОЗАННА МИЛАНО ТРІЕСТ БЕЛГРАД СОФІЯ СТАМБУЛ. Це були екзотичні імена, і вони пробудили в пам'яті багато моїх минулих завдань.
Потяг зупинився і кілька пасажирів вийшли з нього. На той час на платформі зібрався великий натовп, щоб піднятися на борт. Я недбало оглянув обличчя. Одним із них могла бути людина з монітором, якщо тільки зникнення Клауса Пфаффа не змусило Topcon двічі подумати перед переміщенням пристрою в цьому поїзді. Але я не думав. Зважаючи на все, у цьому поїзді вже були заплановані зустрічі та справи з КДБ. Ці плани не можна було так легко змінити.