"Як ви впізнали його?"
Вона підібгала губи і подивилася на мене.
«Це також було дуже дивно. Я плавала в лагуні, коли він зненацька спустився, щоб передати мені повідомлення. Помічника Чіпа в казино було вбито, і Чіп хотів, щоб я передала це в Майамі. Цей хлопець був убитий о десятій хвилині четвертої. Ной сказав мені о четвертій четвертій.
Так було легше. Принаймні тепер у мене під ногами був твердий ґрунт. - Барабан джунглів, - засміявся я. "Телефон у джунглях".
'Напевно. Але згодом я одного разу побачив, як він зцілив дуже хвору жінку за допомогою вуду. Він сказав, що він її голуб. Вона стала на місці, і їй стало краще».
У голові поколювало. Дівчина поряд зі мною була досить сильною, щоб вистояти у суворому світі мафії. Для цього потрібно мати практичне ставлення до всього. А тепер вона говорила про вуду та чорну магію, ніби сама вірила в них. Більше я їй запитань не ставив.
Ми їхали мовчки п'ять хвилин. Раптом посеред дороги виявився негр. Він показав нам жестом, щоб ми зупинилися. Мітзі пригальмувала і відчинила вікно. Він здавався схвильованим; вона спитала його щось на місцевому діалекті, і він похитав головою. Не кажучи ні слова, Мітзі увімкнула задній хід, розвернулась і дала газ.
"Ной запитав про нас", - сказала вона. «Був поспіх. Щось мало статися, але він не сказав що.
Я подивився на Мітзі, а потім знову на посланця. Дорога була безлюдною. Коли ми повернули на наступний поворот, дорога виявилася дуже поганою. Нам знадобиться б джип, щоб легко подолати всі перешкоди. Половина колії закінчилася перед великою вибоїною на дорозі.
"Ми повинні йти далі", - сказав Мітзі.
Ви не могли назвати це ходьбою. Ми дерлися по деревах, як гірські козли, поки нарешті не досягли високої стіни, збудованої із сланцю. Фортеця займала весь мис і виглядала неприступною. Коли ми проходили через ворота, стіни двору теж були із шиферу. На його фоні були збудовані кам'яні будівлі, деякі старі, а інші у відмінному стані. Їхні дахи служили платформою для стіни. Люди зібралися навколо великої фігури Ноя. Вони мали темні обличчя корінних американців. На чоловіках була тільки пов'язка на стегнах, на жінках - короткі різнокольорові спідниці. Усі мовчали, настрій був пригнічений.
Коли ми ввійшли, Ной підійшов до нас. Його обличчя було похмурим, але його поведінка залишалася гордою і великою.
Він повідомив нам цю новину, не моргнувши оком. Лікаря Флемінга викрали. Чіп Каппола загинув, намагаючись запобігти цьому. Джером зайняв готель. На круїзних лайнерах евакуювали всіх американців та європейців».
Я спитав - "Де Тара Сойєр?".
Тільки пізніше мене осяяло, звідки я отримував інформацію. Але під час нашої безшумної поїздки на Кадилак я взагалі не чув барабанного дробу в джунглях.
У повідомленні про неї нічого не говорилося», – сказав мені Ной. У будь-якому випадку, повідомлення було. Тому він не покладався виключно на бачення. - "Як ти все це дізнався?"
Він глянув на людей навколо, і я побачив, що його рот нетерпляче сіпається. «Будь ласка, не сумнівайтесь у мені, містере Картер. Не вистачає часу. Доктор Флемінга тримають у підземеллях під старою фортецею, і його треба врятувати. Ймовірно, вашу міс Сойєр відправили додому на одному з кораблів.
«Мені це видається малоймовірним. Не думаю, що Джером відпустив би її, якби міг утримати її за викуп».
«Це є аргумент. Але це ще не все. Були поширені описи вас обох, і за вашу затримку було запропоновано десять тисяч доларів.
Я вилаявся вголос. «Щойно я збираюся зробити невеликий гак, і тут же небо опускається».
«Радій, що ви зробили цей гак», - прокоментував Ной. - Інакше ви вже були б мертві. Принаймні тепер ви можете дати відсіч».
"Я краще зроблю щось", - погодився я. Я глянув на дівчину. 'Залишайся тут. Тут ти у безпеці. Я беру в тебе машину».
'Нізащо. Ви не знаєте місцевості. Я знаю, та, крім того, у мене ще є робота». У її голосі була металева нотка, що натякала на риси характеру, які принесли їй місце у братстві мафії.