Выбрать главу

Лікар Флемінг сидів біля стіни, підібгавши одне коліно. Він витягнув перед собою другу ногу. Він виглядав потворно опухлим. Він сидів на зеленому моху, що покривав кам'яну підлогу, і одна з його рук висіла над головою на залізному ланцюзі, прикріпленому до стіни.

Він підняв голову, моргнув на світ, побачив мене і сів. Потім він побачив мого охоронця і нарешті лейтенанта. Він знову опустив плечі, і його голова в смутку впала вперед. Офіцер стояв над ним, посміхаючись. Він відстебнув кобуру, витяг револьвер і зробив крок так, щоб добре бачити Флемінга і мене, повільно націлюючи зброю мені на талію.

"Пан президент." - Голос здавався слизьким. «Ви сподівалися знайти на острові гарного союзника? Чоловік, який вже врятував вас якось і, можливо, зможе зробити це знову? Уявляю його вам. Він може залишатися із тобою».

Позаду мене Ламбі явно затамував подих. У мене було кілька варіантів. Я міг би відійти вбік і дозволити моїй людині застрелити лейтенанта. Але, можливо, офіцер був швидше, і я почав розуміти Лембі дедалі більше. Або я міг би відволіктися і витягти свій Люгер.

Поки я думав про це, щур розміром із кішку промчав через камеру через чоботи лейтенанта. Світло його ліхтаря, мабуть, налякало тварину. Лейтенант відскочив убік і застрелив її. Це дало мені достатньо часу, щоб вихопити свій Люгер. Я вистрілив лейтенанту просто в голову. Ліхтар полетів у повітрі. Я зміг зловити його вільною рукою, обпік пальці об гарячу лампу, але зміг швидко поставити, не зламавши. Лейтенант упав обличчям униз. Зелений мох на підлозі поволі став червоним. Лембі задоволено пирхнув. Я був радий, що мій крок не застав його зненацька. Зрештою, рефлекторно, він міг спустити курок і вистрілити в мене. Я подякував йому, поплескавши по плечу.

Флемінг моргнув. Він все ще не звик до світла. Він зніяковів.

"Я нічого більше не розумію", - пробурмотів він. «Полковник Джером просить мене повернутися та керувати країною. Тоді чому мене заарештовують зараз? Навіщо вас привели сюди? Чому ти такий добрий до цього солдата?

"Пізніше", - змусив його замовкнути я. "Зараз немає часу". Ні Девід Хок, ні Тара Сойєр не хотіли б, щоб Флемінг знав про втручання AX. Після зради Джерома була велика спокуса розповісти йому все. Але якщо Хок і Тара мали рацію, якщо Флемінг почав поводитися вперто і більше не хотів грати, хто б захистив острів? Тож мені доведеться збрехати. Я вказав на його ногу. "Наскільки серйозно ви поранені?"

Він все ще виглядав спантеличеним, але я намагався відвернути його увагу від політичних тем.

Він зітхнув. "Моя нога зламана".

Я почав обшукувати кишені лейтенанта, шукаючи ключа від наручників. Його не було із собою. Я міг вистрілити в ланцюг, але мав мало боєприпасів. Мені можуть знадобитися кулі вгорі. Я поставив одну ногу на мур і потяг. Розчин між камінням був багатовіковим і ослаблений дією вологи. Я відчув, як ланцюг трохи прогнувся, але не зіскочив. Я сіпнувся ще кілька разів, але все було марно. Ми маємо викопати цю річ. Я зробив швидкий рух рукою, і стилет випав із замшевих піхов у мої вигнуті пальці. Гострий як бритва метал встромився в розчин, збиваючи цеглу за цеглиною. Ламбі почав допомагати. На це пішло більше часу, ніж я гадав. Незважаючи на холод, я спітнів. Якщо лейтенант не скоро приїде, комусь може спати на думку піти подивитися, що з ним трапилося.

Я зробив глибоку канавку на одному боці скоби. Потім я щосили потягнув ланцюг разом з Лембі. Коли вона вирвалася, ми впали на мох. Флемінга потягнуло вперед. Ми з Ламбі підняли його. Він міг стояти на своїй здоровій нозі, хоча був дуже слабкий, і в нього паморочилося в голові від шуму, який нам доводилося видавати. Я залишив Ламбі підтримувати його, доки знімав лейтенантську куртку. Я також взяв його ремінь та револьвер та віддав усі Ламбі.

«Зніміть цю куртку та надягніть цю. Ви отримали підвищення».

Лембі підкорився. З Флемінгом між нами ми повернулися до вартового приміщення.

Витончені груди Мітзі Гарднер вигнулися від рельєфу. Вона схопила стілець для Флемінга, і коли він опустився на нього, вона запитала: Де ти був так довго? Ми просто хотіли піти та подивитися. Боже, що вони з ним зробили?