Ліфт ударився об повітряний буфер на цокольному поверсі. Ми були у гаражі. Було багато машин, що належали гостям, і більш високооплачуваному персоналу, але я не очікував знайти в них ключі, і мені ледве вистачило б часу перевірити їх усі. На виїзді стояла військова вантажівка. Ймовірно, він був готовий на випадок надзвичайних ситуацій та швидко заробив. За винятком того, що він здавався в милі звідси.
Я вказав на це. "Біжи до тієї машини", - сказав я. "Заведи його, поки я прикриваю відступ".
Вони побігли. Принаймні, Лембі біг так швидко, як тільки міг, як тягнув за руку Тару, що спотикається. Двері ліфта відчинилися. Коли вони відкрилися до двох дюймів, я вистрілив у щілину, наслідуючи приклад Джерома. Я почув крик і сподівався, що то полковник. Я продовжував стріляти, коли двері відчинялися ще більше, і пролунали нові крики. Нарешті комусь спала на думку блискуча ідея відправити ліфт назад нагору. Я продовжував стріляти, поки двері не зачинилися повністю. Тепер ми мали невелику перевагу. Я кинувся до вантажівки і стрибнув поряд з Тарою, яка запустила двигун, а потім вмостилася на сидінні поряд із водієм. Щасливі. Якби це була Мітзі Гарднер, ми б сперечалися про те, хто керуватиме машиною, а на це зараз не було часу.
Я поїхав на другу передачу і звернув на з'їзд. Його не забарикадували. Коли я проїжджав повз головний вход у готель і глянув на двері, я побачив, як Джером з кількома своїми людьми вибіг назовні. Вони зупинилися на сходах, щоб стріляти в нас, але поспішили. Постріли пройшли низько.
Я зробив зигзаг, щоб звести до мінімуму їхні подальші шанси на влучення, і почув, як Ламбі стріляє ззаду. Я крикнув йому, щоб він підтягнувся. Він мене не чув. Або, можливо, він був надто схвильований, щоб відреагувати.
Тоді було вже запізно. Я почув короткий крик і в дзеркало заднього виду побачив, як Лембі випав із машини. він синій лежав нерухомо посеред дороги. Передня частина його сорочки була просякнута кров'ю. Його тіло тряслося від куль, що потрапили в нього. Джером помстився йому тепер, коли ми були надто далеко, щоб нас упіймати.
Я зосередився на водінні, намагаючись не зважати на втому. За нами більше не свистіли кулі. Джером зі своїми солдатами побіг до машин, припаркованих біля входу до готелю. Ми були далеко від дому та у безпеці.
На бульварі я звернув і натиснув на педаль газу. Вантажівка більше підходила для перевезення важких вантажів, ніж збільшення швидкості. Ми мали деякий час, але цього було недостатньо, щоб уникнути переслідування полковника.
Ми були за містом і попрямували до готелю Ноя. Щось треба було вирішити швидко. Я не міг уникнути Джером на прибережній дорозі. У мене було два варіанти. Перший - сховати вантажівку у сараї за старим готелем. Іншою була погана дорога, що петляла через гори.
Мені спало на думку, що полковник, мабуть, знав про існування готелю і що Ной ним користувався. Йому навіть не довелося б битися. Вся будівля була дерев'яною. Він міг спалити.
Тому я обрав гірський маршрут. Наша важка вантажівка могла долати вибоїни та вибоїни, ймовірно, краще, ніж легші машини позаду нас, і вони не могли рухатися швидше за нас по цій дорозі.
На той час, як ми досягли повороту, вони нас не помітили. Я вимкнув світло і повернув кермо. Тепер ми були невидимі серед джунглів для двох джипів, які проїжджають повз нас головною дорогою. Чудово. Я зупинився, вийняв прожектор із утримувача і підійшов до вантажної платформи, щоб подивитися, що в нас із собою. А може, Ламбі впустив пістолет. Мої запаси боєприпасів закінчувалися.
Я не зміг знайти пістолет між мотузками мотузки, лопатою та трьома ящиками. Я вже збирався бігти, коли світло прожектора впало на текст на одній із скриньок: «Динаміт». Я витягнув коробку вперед. Декілька стрижнів випали, але більшість із них все ще була акуратно обгорнута тирсою.
Якщо полковник Джером дізнається, що ми з'їхали з дороги, він, безперечно, розгорнеться. Але ми були готові прийняти його. Ми проїхали близько ста метрів у джунглі. Я вискочив з вантажного відсіку і побіг назад до перехрестя, готуючись по дорозі. Я зробив це до того моменту, коли джипи Джерома здалися мені у полі зору. Вони їхали швидко, вискочили за ріг, а я ухилився від їхніх ліхтарів. Вдалині вони помітили вантажівку і, переможно кричачи, поїхали до неї. Коли до мене наблизився перший джип, я запалив ґнот. Я кинув динамітну шашку на заднє сидіння і пірнув якнайдалі в листя.