Выбрать главу

Вибух стався відразу і відкинув мене назад на дорогу. Але мій фізичний стан був набагато кращим, ніж у пасажирів позашляховика. Я все ще затамував подих, коли почув голос Тари, що кличе мене. Я встав раніше, ніж хотілося б, і жестом наказав їй триматися подалі, дивлячись на глибоку вирву, що утворилася в дорозі. Позаду мене до повороту під'їхав другий позашляховик. Ми з дівчиною побігли назад до вантажівки. Ми вже їхали на повній швидкості, коли джип із вереском гальм зупинився біля кратера вирви. У дзеркало заднього виду я побачив високу постать Джерома, що схилився над величезною вибоїною на дорозі. Кулі свистіли за нами, але ми були вже надто далеко, і вони навряд чи могли нам зашкодити.

Тара не розуміла, що сталося. Я пояснив їй, що знайшов у кузові вантажівки, нахилився, щоб швидко поцілувати її, а потім знову зосередився на дорозі.

"На даний момент ми в безпеці", - сказав я їй. «Вони не можуть проїхати через цю яму, інакше їм доведеться рубати дерева. А на це потрібен час. Приготуйтеся до прогулянки бурхливим морем».

У темряві я мало не врізався в дерево, коли повернув за ріг, і це нагадало мені, що мені потрібне світло. Ризик бути виявленим зараз мало менше значення, ніж ризик зіткнутися з деревом. Погляд на годинник сказав мені, що ніч уже кінчалася. До того часу, як ми дійдемо до найважчих місць, буде майже світло. Це зробило це набагато простіше.

Але поки було все ще темно, і світло фар пробивалося крізь густе листя. Тарі довелося триматися за одвірок дверей, щоб не вдаритися головою об дах. Вона простягла кілька миль, потім гірко засміялася.

"Нік", - сказала вона. «Не думаю, що я підходжу для цього. Я був у захваті від того, щоб приїхати сюди і зустріти Флемінга. Це було так романтично». Її сміх пролунав розчаровано. "Тепер я розумію, що це насправді".

Я посміхнувся. - «Казковий світ розчаровує?»

Тож вона була налякана, казала, щоб стримати себе. Ми забиралися все вище та вище, і далі буде ще жорсткішим. Я подумав, що це гарна нагода відпустити поводи. Нарешті, тривога – це стимулятор, а секс – чудовий транквілізатор. Я зупинився і повернув ключ запалення. Було дуже тихо. Я вийшов, обійшов машину, відчинив двері з боку Тари і витяг її. Я підтягнув її до машини, щоб можна було перевірити місцевість при світлі фар, чи немає змій чи дикобразів, які можуть зіпсувати веселощі. Її рот був такий же голодний, як і мій. Їй було так важко, як і мені. Пройшло багато часу, перш ніж ми, нарешті, сіли у вантажівку повністю виснаженими та задоволеними. Я посміхнулась. 'Ти почуваєшся краще?' Вона кивнула, відкинулася на спинку стільця і заплющила очі.

На той час, як ми досягли стрімкої скелі, було вже ясно. Я сказав Тарі тримати очі закритими на деякий час, і, звичайно ж, вона відразу ж розплющила їх, щоб з цікавістю визирнути назовні. Коли вона визирнула у вікно і побачила тільки безодню, вона зблідла. Вона сіла прямо, піднявши підборіддя.

Коли ми минули небезпечну частину прірви, я подумав про Флемінга. Там, де дорога зайшла в глухий кут, ми вийшли і продовжили шлях пішки. Тепер я знайшов те, чого раніше не помічав. Стежка йшла в круту ущелину; за краєм, з іншого боку, були печери, де жило раніше надмірне населення племені. На даний момент начебто там ніхто не жив. Товста дерев'яна брама фортеці була зачинена. Я постукав по ньому ручкою пістолета. За кілька хвилин я почув гуркіт ланцюгів і перекладання дерев'яних болтів. Потім ворота відчинилися всередину, і чоловік у білій мантії поманив нас усередину. Тара виглядала так, ніби побачила привид.

Ной ласкаво привітав дівчину, сказав, що Флемінг почувається краще, потім перейшов у відділ поганих новин.

«Нашу лінію перерізали минулої ночі. Ми нічого не чули зсередини відколи ви поїхали. Ви можете сказати мені, яка ситуація у Порт-оф-Спейн?

Я підозрював, що старий готель на околиці міста був чимось більшим, ніж просто місцем проживання для одноплемінників, які бажають відвідати місто. Це мав бути центр новин для повідомлень, які надходили з міста і передавалися за допомогою барабана джунглів. Якщо повідомлень більше не було, це означало, що Джером здійснив набіг на неї.

Я був сильно втомлений. Почав накопичуватися годинник довгої напруги. Ця стара фортеця була неприступною. Королі, пірати та повстанці завжди марно намагалися кинути виклик високим стінам у давнину. Але цього разу єдиним захистом були мій «Люгер» і жменька куль, витончений маленький ларьок Мітзі Гарднер і кілька ящиків динаміту. Дещо проти сучасної оснащеної армії. Я притулився до товстої кам'яної стіни та поінформував Ноя. Я сказав йому, що маю намір зробити з динамітом.