Ріхтер був спритним брехуном, але не переконливим. Я знав, що коли я піду з платформи, то більше не побачу Урсулу живою.
Я бачив, як блакитні очі розпачливо дивилися на мене. Я тяжко проковтнув і ще сильніше притис Люгер до основи його черепа.
"Добре, - сказав я, - зроби це".
Ріхтер глянув на мене. "Ви маєте на увазі, що дозволите мені вбити її?"
«Вірно, – сказав я. «Після цього твоя голова зникне у темряві. Тепер ти вирішуй, Ріхтере. Кинь ніж, чи ти мертвий».
Я сподівався, що це звучить переконливо. Ріхтер на мить завагався, обмірковуючи та оцінюючи. Потім я побачив, як його обличчя змінилося і трохи розслабилося. Він вийняв ножа з горла Урсули і прибрав іншу руку від її рота.
Я зробив великий крок від Ріхтера, а він трохи відійшов від Урсули. Тепер вона повернулася до нього, важко дихаючи.
"Що ж, схоже, ти нарешті спіймала мене", - сказав він Урсулі саркастичним тоном. "Wie schade für mich." Жаль для нього - його сарказм важчий, ніж будь-коли.
"Схоже, ми заарештували його раніше, ніж ви хотіли", - сказав я Урсулі, не зводячи очей з Ріхтера.
«Ми відвеземо його до мого купе. Я охоронятиму його всю ніч, щоб він не вирвався на волю», - сказала Урсула.
Ріхтер усміхнувся.
«Добре, – сказав я. Мені не хотілося, щоб цей чоловік був у нас до ранку, особливо коли я турбувався про Єву Шмідт та Блюхер, але іншого виходу не було. "Рухайся, Ріхтер". Я махнув Люгером у бік дверей платформи
У нього все ще був ніж у руці, і я простяг руку, щоб забрати його, коли він проходив повз мене. Він дав мені його без проблем, але потім, коли я викинув його за борт, відірвавши від нього очі всього на секунду, він схопив мене рукою за праве зап'ястя і відштовхнув Люгер від себе.
Ми разом ударилися об перебірку, Ріхтер обернувся, щоб схопити пістолет. Якось я міг би ризикнути вистрілити в нього, але Урсула стояла на лінії вогню за ним.
Я повернувся разом з Ріхтером, поки я крутив його маленьким колом, поки його спина не вдарилася об задню частину поїзда. Урсули більше не було за ним. Я боровся, щоб повернути "люгер" до нього. Мене більше не хвилювало, вбив би я Ріхтера чи ні, але натомість я спробував би його поранити. Крохтячи і спітнівши, я притис дуло пістолета до його тіла. Він стиснув мою руку, і з люгера було зроблено постріл. Куля потрапила в перебірку і зрикошетила в ніч.
Урсула щойно витягла свого Уеблі, але я був між нею та Ріхтером, і вона не могла використати це проти нього. Раптовим лютим і відчайдушним поштовхом Ріхтер відкинув мене від себе. Я на мить упав на Урсулу, вибивши Уеблі з її рук. Потім Ріхтер увійшов у двері. Він зник за нею, коли я зробив ще один постріл із «Люгера». Куля розбила скло і потрапила до нього, коли він завернув за ріг у коридор. Удар кулі вдарив його об стіну. Але він усе ще був на ногах. Потім він зник із поля зору.
"Чорт!" Я закричав. "З тобою все гаразд?"
Урсула забирала свій Уеблі. "Я в порядку, Нік", - сказала вона, але я бачив, що вона була вражена.
Я схопився за двері, відчинив їх і ввійшов у спальний вагон. Коли я завернув за кут коридору з «люгером» у руці, я побачив Ріхтера приблизно на півдорозі вниз, що біжить до іншого кінця. Я навів на нього "люгер", але потім передумав. Більшість пасажирів уже лежали у своїх купе, і постріл, напевно, їх розбудить.
Я опустив люгер і дивився, як Ріхтер зникає в іншому кінці вагона. Урсула була поряд зі мною.
«Вибач», - сказав я їй.
«Не хвилюйся, Нік. Він досі у поїзді. Наступного разу йому не пощастить. Ми подбаємо про це. Може, ми його шукаємо?
"Давай."
Ми пішли у купе Ріхтера, але його там не було. Потім ми обшукали решту поїзда. Його ніде не було видно. Очевидно він знайшов місце, щоб сховатися. Схоже, нам доведеться розраховувати, що Урсула зможе схопити його вранці в Белграді. Я наполягав на тому, щоб Урсула вирушила у своє купе ненадовго відпочити. Вона гостро потребувала цього. Я попрямував назад до Voiture 5, сподіваючись зустрітися із жінкою Шмідт.
Коли я прибув у Voiture 5, на мене чекав великий сюрприз.
Я якраз вийшов у коридор до купи Єви, коли її двері відчинилися і з'явився Ганс Ріхтер.
Я загорнув за ріг і почав дивитися. Він натягував куртку, на руці була пов'язка. Він крадькома озирнувся і потім попрямував від мене до іншого вагону.