Тоді єдине, про що я міг думати, це радіо, яке Ріхтер схопив, коли втік. На мить мав монітор, але тепер він знову був для мене втрачений. Може, назавжди.
Потім я згадав Єву.
Дев'ятий розділ.
«Ми шукаємо одну й ту саму людину», - сказав я Урсулі.
Вона запитливо подивилася на мене, коли я поспішав спиною до входу на станцію. "Що ти маєш на увазі, Нік?"
«Наразі не так багато часу для пояснень. Ріхтер замішаний у великій крадіжці, і він вкрав щось дуже цінне для мого уряду, щоби продати це комуністам. Ось чому він був у Східному експресі».
Я міг чути звуки сирен поліції, коли ми мчали через станцію. Навколо кімнати, де поліція намагалася затримати Ріхтера, зібрався натовп. Зовні Східний експрес готувався до виїзду.
«Я збираюся залишити вас тут, Урсуло. Не кажіть поліції нічого про мою причетність, якщо зможете цього уникнути. Зареєструйтесь у готелі Majestic за адресою Obilicev Venac 28, і я зустріну вас там пізніше. Тим часом перевірте готелі та спробуйте знайти Ріхтера. Якщо ви все ж таки знайдете його, не намагайтеся схопити його, зачекайте мене».
"Коли я побачу тебе знову?" — спитала вона. "Куди ти збираєшся, Нік?"
"У поїзді є хтось, хто може сказати нам, де знайти Ріхтера", - сказав я. «Отже, я повертаюся на борт. Сподіваюся повернутися до вас сьогодні пізніше чи завтра».
Вона посміхнулася. "Я рада, що наша робота на якийсь час дозволить нам залишатися разом", - сказала вона. "Удачі, поки я тебе не побачу".
«Те саме і з тобою», - сказав я.
Я дістався платформи, коли поїзд рушив, і схопився на борт. Прекрасна блондинка Урсула помахала рукою, стоячи у дверях, а потім повернулася, щоб привітати югославських поліцейських у формі.
За лічені секунди поїзд залишив станцію і вислизнув назад до югославського села. Перебуваючи в Белграді, поїзд зайшов у вагон-ресторан, який тепер був останнім вагоном у поїзді, що за сплячими. Це зробило ще одне місце, де мені довелося б шукати Єву Шмідт, і саме там я знайшов її. Вона тільки-но замовила сніданок, коли я підійшов до її столика.
"Я повинен пустити в тебе кулю прямо тут", - сказав я. Але я дам тобі останній шанс. Устань та йди у своє купе. Я буду за тобою. І цього разу жодних трюків. Ти спробуй щось на зразок минулого разу, і я вб'ю тебе без подальшого обговорення”.
Вона вагалася мить. Потім вона встала і пішла проходом вагона-ресторану. я кинув
кілька купюр на її столик для офіціанта та пішла за нею. Скоро ми лишилися в силі перед дверима її купе у Voiture 5.
"Всередину", - наказав я.
Вона відчинила двері. Ми ввійшли, і я зачинив двері за нами. "Тепер, що б ви хотіли знати?" - їдко спитала вона.
"Як знайти твого коханця".
Вона жорстко посміхнулася і провела рукою по темному волоссю. «Наразі це може бути дуже складно. Ганс незабаром завершить свій продаж, і тоді він стане дуже багатою людиною. Він знову змінить свою особистість і продовжить уникати дурнів, які його переслідують». Вона сміялася. «І ми можемо подякувати вашому уряду за все це».
Я не любив, коли з мене сміялися і мене називали дурнем. "У тебе є спосіб випробувати удачу", - сказав я їй. "Де Ріхтер зупинився у Белграді?"
Єва посміхнулася. Вона почала роздягатися, поки я з нею розмовляв. Я не знала, чого вона чекала, але незабаром вона залишилася без штанів та бюстгальтера. У неї була стигла повна постать.
"Якщо я дам вам цю інформацію, я прийму виклик, пов'язаний з вашою роботою", - сказала вона мені.
Вона пильно подивилася на мене, знімаючи ліфчик і оголюючи груди.
"Ви також можете бути люб'язним і сказати мені, де знаходиться штаб-квартира Topcon", - сказав я їй, спостерігаючи за тим, як вона стягує чорні мереживні трусики з білих стегон. Вона намагалася відволікти мене сексом, як і багато інших жінок.
"Може, ми зможемо піти на якийсь компроміс", - промуркотала вона мені, стоячи повністю оголеною. Вона підійшла до мене і доторкнулася до мене своїми грудьми.
"Який компроміс?" Я запитав.
Вона трохи притулилася до мене. «Ви погодитеся на менше, ніж уся інформація, яку хочете, і натомість я зроблю вам невеликий подарунок». Вона повільно провела мовою по губах.