Тихо пливучи, рухаючись повільно, щоб зберегти свою енергію, я знову запитував, що могло статися з Роною. Я відчув глибокий смуток.
Розділ одиннадцять
Відбулося денне світло, все рожеве і золоте десь попереду, поки я гладив, плавав, гладив Карибським морем. Тепло мого тіла розвіялося кілька годин тому, і колись тепла вода тепер здавалася крижаною. Коли стало досить ясно, я зупинився, щоб оглянути обрій. Спочатку я не побачив землі у полі зору, і мої м'язи закричали, протестуючи, що я продовжую пливти без видимої нагороди. Потім я помітив коричневу пляму там, де на сході перетиналися блакити моря та неба. Земля. Я вирішив, що це або Гондурас, або якщо течії забрали мене на північ, Юкатан. Це мало великого значення. Вітається будь-який шматок сухої твердої землі.
Я дав собі кілька хвилин, щоб попливти, потім перекинувся і почав довге легке повзання до далекого берега. За деякий час у мене з'явилася компанія.
Спочатку це була просто бриж на гладкій поверхні праворуч від мене. Ступаючи по воді, я спостерігав і побачив нову брижі. Потім ще один. І інший. Я знав, що це таке ще до того, як на поверхні з'явився перший серповидний спинний плавець.
Акули.
Коли я перестав рухатися, вони змінили напрямок, перетнули переді мною, а потім повернули назад, тепер ближче. Я зміг розрізнити трьох із них, хоч не сумнівався, що поблизу є друзі. Коли я поринув у воду, я міг ясно бачити їх, що кружляють наді мною на відстані близько п'ятдесяти футів. Вони мали сланцеву спину і білий низ живота синьої акули. Хоча біла акула живуча людожер, синя не мій улюблений супутник у плаванні на довгі дистанції.
Три екземпляри, що оточували мене, були від восьми до десяти футів завдовжки. Я був дивним, що вторгся в їхні води - незграбним, повільним, можливо, небезпечним, але потенційним обідом. Час від часу один із трьох кидався до мене, а потім відхилявся, наче перевіряючи мою реакцію. Я знав, що рано чи пізно хтось із них підійде і вдарить мене своїми гострими зубами.
Я продовжив плавання до гребеня суші. З зусиллям я тримав своє гребок повільним і розслабленим, ніби мене анітрохи не турбували троє хижаків. Це було більше для мого зиску, ніж для них; ви не бразніть акулу.
Мої супроводжуючі неухильно наближалися, поки я продовжував болісно просуватися до берега. На щастя кров давно змилася з рани на голові і порізі на великому пальці руки.
там, де я нарізав його склом люмінесцентного світильника. Якби я пролив свіжу кров у воду навколо себе, акули без вагань розірвали б мене на частини.
Коли моя увага була прикута до акул, я не помітив коричневого вітрила між мною та сушею, трохи північніше. Оскільки я не знав розмірів човна, я не міг визначити відстань до нього. Але це наближалося до мене, і я подумки намагався простягнути руку і прискорити його. З вітрилом це навряд чи було б від «Гавіоти», і навіть якби це було так, я вважав би за краще ризикнути з командою Городина, ніж зі смертоносними торпедами, які продовжували наближатися до мене.
Поки я думав про ці думки, щось промчало просто піді мною. Мене це не торкнулося, але турбулентність закружляла мене у воді, як корок. Мої товариші з ігор готувалися до атаки.
Я кинув плавати і замахав руками на човен. Я не міг сказати, чи мене бачили, але човен продовжував пливти в моєму напрямку, що обнадіювало. Коли інша акула пройшла всього за шість футів від мене, я витяг Х'юго з піхов і напоготові схопився за рукоять під водою. Стилет не дуже змінив шанси проти трьох убивць вагою від трьохсот до чотирьохсот фунтів кожен, але він дав мені шанс.
Я кілька разів пірнав, щоб спостерігати за акулами, не відриваючи очей від човна, що наближається. Тепер інша акула відірвалася від своїх товаришів та напала на мене. Існує популярна теорія, згідно з якою, оскільки паща акули розташована на нижній стороні голови, вона повинна перевернутися на спину, щоб вкусити. Чи не вірте. Коли нижня щелепа опускається на шарнір, зловісний півмісяць відкривається у смертоносну печеру із зубами. Акула може прогризти вас практично з будь-якої позиції.