Тепер я здався її рукам. Очі заплющились - у голові не виникало тривожних картинок. У мене було відчуття невагомості, ніби моє тіло, яке скеровували ці знаючі пальці, дрейфувало в просторі. Я здавався зробленим з іриски... натягнутою, розтягнутою, чудово натягнутою з точністю до частки межі міцності.
Я різко розплющив очі і схопив Піларс за руку. «Цього достатньо, – сказав я. «Ми щойно досягли меж масажу. Ти маєш інші таланти? »
Пілар ліниво дражливо усміхнулася мені. Мене охопив шок вишуканого задоволення, коли її рот зімкнувся з мене.
І на якийсь час мені здалося, ніби мене тягнуть через маленьку оксамитову дірочку у світ неймовірних насолод. Потім мене охопило тремтіння визволення. І вперше за багато годин я був порожній ні від думок, ні від почуттів, плив у порожнечі, пливучи до глибокої криниці забуття.
Я потяг тепле, палаюче тіло поряд зі мною і накрив нас обох простирадлом.
Менш ніж за хвилину сон, який я так довго шукав, уклав мене в теплі обійми, що пахли корицею.
Розділ Шістнадцять
Я прокинувся на світанку з відчуттям, ніби всі старі деталі були замінені на нові, покриті тефлоном компоненти перманентного пресування. З ванної долинали плескіт води і жіночий голос, що співає іспанською. Я вискочив з ліжка, підійшов до дверей і штовхнув їх.
До кімнати увірвалися потоки пари. За напівпрозорою завісою для душу я міг бачити силует прекрасного тіла Пілар, коли вона намилювалася і співала щось із часів Панчо Вілья. Іноді фіранка прилипала до її шкіри, оголюючи блискучу поверхню, як целофанове вікно в коробці з цукерками.
Я постояв там хвилину, насолоджуючись видовищем, потім схопив фіранку і відсунув її убік.
Пілар ахнула від подиву та інстинктивним жіночим жестом закрилася руками. Потім вона опустила руки і стояла, посміхаючись під струменями душу, тоді як вода, що стікала по пагорбах і западинах її тіла, змушувала її блищати, як тюлень.
«Доброго ранку, керидо», - сказала вона. "Сподіваюся, я не розбудив тебе". Її очі ковзали по моєму тілу. «Ви завжди прокидаєтеся в такому стані?»
«Все залежить від того, хто приймає душ у сусідній кімнаті».
"Сподіваюся, ти добре спав".
"Як колода. Якщо світ колись дізнається про ці твої ліки від снодійного, ми побачимо останній з барбітуратів.
«Листець. Сідай, я намилю тобі спину.
Я ввійшов у душ, і Пілар повернула мене. Вона намилила руки, але область моєї анатомії, яку вона намилила, напевно не була моєю спиною. Я повернувся і став обличчям до неї, на нас обох бризнула вода. Вперше я зрозуміла, яка вона найвища дівчина.
«Мені спадає на думку, - сказав я, - що я отримую від вас дуже багато замовлень. Настав час мені взяти на себе.
«Що ти мав на увазі, керидо?» - Видихнула вона, нахиляючись уперед, і ці чудові груди гойдалися до мене.
Взявши її під руки, я підняв Пілар і підвів її до себе. Потім я опустив її за дюйма за раз.
Вона видала легкий звук захоплення, коли її руки обійняли мої груди, і вона притягла нас разом, притулившись своїми грудьми до мене. Ми почали повільний, хвилеподібний, нерухомий танець там, у душі, поступово збільшуючи ритм, поки Пілар не крутилася і не тремтіла, як одержима жінка. Раптом вона скрикнула, її голос пронизав монотонний гул води.
Після цього ми стояли разом, дозволяючи воді омивати наші тіла.
Ми швидко одяглися, а потім пішли до сусіднього кафе, щоб поснідати чудовими хуево-ранчеро. Ми запили його мексиканським пивом, яке навіть під час сніданку краще, ніж гірка мексиканська кава-фі.
Таксі відвезло нас до аеропорту Nacional, де ми сіли в невеликий літак. Ми вилетіли о шостій тридцять. З двогодинною різницею в часі ми б приземлилися на Кюрасао близько полудня.
Коли ми летіли
над мирною зеленню Юкатана і темно-синім Карибським морем я мимоволі згадав, що не так багато годин тому я боровся за своє життя там.
Начебто за взаємною згодою ми з Піларом не розмовляли під час поїздки. Раніше цього ранку ми були просто чоловіком і жінкою, які насолоджувалися життям та один одним, начебто нашою найбільшою проблемою було вирішити, що є на сніданок. Але тепер ми були двома професіоналами, які йшли назустріч невідомим небезпекам, знаючи, що ми ніколи не повернемось. Був не час для світських розмов. Ми сиділи тихо, занурені у свої особисті думки.