«Плоть відривається від тіла щіпкою за раз. Особлива увага приділяється ніжним грудям жінки. Ви житимете досить довго, але в кожний момент цього часу ви благатимете померти».
Погляд Рони гіпнотично зупинився на блискучих кінчиках плоскогубців. "Але я нічого не знаю, - сказала вона зі сльозами на очах, - зовсім нічого".
Городін проігнорував її. "Я дам вам ще один шанс відповісти на мої питання", - холодно сказав він. "Тоді ми почнемо".
Я обдумав свій план дій. Я міг убити Городина, простріливши віконні планки, але по їхніх тінях у темній кімнаті я бачив, що ще двоє чоловіків стояли біля найближчої стіни. Вони, напевно, будуть озброєні і, цілком імовірно, вб'ють Рону, перш ніж я зможу пройти за кут хатини до зовнішніх дверей. Інші двері, прямо навпроти вікна, мабуть, вели до другої кімнати. Це не допомогло. Якби в кімнаті було вікно, його закололи б.
Поки я намагався придумати здійснений план, Городін вставив кліщі у вугіллі і повернув у мій бік. Я втік, коли він сказав одному з невидимих людей: «Приведи його сюди. Покажи міс Вольстедт, на що вона може розраховувати, якщо не співпрацюватиме з нами.
Перед моїм вікном перехрестився слов'янський хлопець із короткою стрижкою, і коли я знову підняв голову, він відчинив двері на протилежному боці. Запах горілої плоті розлився, як отруєний газ. Слов'янин повернувся за хвилину, тягнучи за собою щось на підлозі, що відклав за кілька футів від Рони.
Істота на підлозі була у формі людини з головою, тулубом, двома руками та двома ногами. Мало що ще про це підказав чоловік. Плоть і м'язи були розірвані, обпалені, розірвані та відірвані від кожної частини голови та тіла. Здавалося, ніде не було органу, який
не був понівечений. У багатьох місцях кістки просвічували крізь отвори в плоті, тоді як тварина стікала кров'ю та іншими біологічними рідинами.
Губи були повністю відірвані, залишивши гримасу оголених зубів, що нагадує череп. Там, де було одне око, тепер була лише волога почорніла дірка.
Найгірше те, що цей залишок людини був живий.
Рона заткнула рот і відвернулася, коли цей привид жалібно шкрябся по половицях судорожною рукою.
«Не можна так відвертатися від старого друга, – сказав Городін. "Або, можливо, ти не впізнаєш красивого молодого Бориса".
Рона видала тремтячий ридання.
«Ми знайшли його непритомним, але все ще живим», - продовжив Городін. «Ми пожвавили його. Ми доглядали його і годували його перед випробуваннями. Потім він поплатився, не дуже хоробро, я визнаю, за той недбалий момент, коли він ухилився від свого обов'язку і дозволив вам і Картеру тікати. Різко підвівшись, його голос став жорсткішим. «А тепер настав ваш час. Мені потрібний Нік Картер, і ти скажеш мені, де його знайти.
«Я… я не знаю», - схлипнула Рона.
Городин вилаявся російською і потягнувся до гумових рукояток плоскогубців.
Водонепроникна трубка з шістьма димовими кульками, які дав мені Стюарт, була у мене в руці. Якось мені довелося кинути одну з гранул у вугілля, що світиться. Це була легка відстань - проблема полягала в тому, щоб відправити гранулу через вікно. Мені потрібний був духовий пістолет, і коли в голові виникло зображення, я швидко витягнув кулькову ручку з кишені сорочки і відкрутив ковпачок, викинувши його разом із картриджем усередині. В результаті у мене залишилася трубка діаметром три з половиною дюйми, вузька на одному кінці і досить широка на іншому, щоб прийняти одну з димових гранул. Я кинув кулю в стовбур ручки, застромив її між дошками вікна і почав обережно регулювати, щоб траєкторія польоту ракети була точною.
Тепер Городін підійшов до Роні. Тримаючи плоскогубці в кожній руці, він притис розжарені кліщі до її лівого соска. Я направив дуло саморобного духового пістолета на вугілля, що світиться. Моя перша спроба має бути бездоганною, тому що в мене навряд чи вийде друга.
Я зробив глибокий вдих, притулився губами до кінця трубки і видихнув із вибуховим пуфом.
Кулька влетів у вугілля і осів на розпеченому вугіллі з чудовим шипінням і димом грибів, поширивши свій блідий, задушливий дим у всі куточки кімнати.
Благословляючи винахідливість Стюарта, я витяг хустку-маску і накрив нею ніс і рота. Я повернув за кут хатини і відчинив двері плечем. Він здригнувся, а потім розколовся, коли я сильно штовхнув його.