Выбрать главу

Чоловік із рушницею повільно рушив уперед і зупинився за шість футів від нього. "Що ти тут робиш? Сьогодні не буде пікапа"

«На Гавіоті є проблеми, – сказав Торіо. Здоров'як сказав, що я маю прийти та розповісти Інграму.

Хто ці двоє інших?

– підозріло запитав охоронець.

- Вони… вони… – незграбно почав Торіо.

«Ми з Городіним, – втрутився я. - У нас є інформація, яка має негайно надійти до Жизова».

Імена були важливими для охорони. Стовбур його рушниці опустився, і він підійшов до джипа. "Покажіть мені посвідчення особи, будь ласка, сер", - сказав він шанобливо.

"Звичайно", - сказав я і поліз у кишеню за клаптиком паперу. Я тримав його так, щоб охоронець дістав його. Коли він це зробив, я схопив його за зап'ястя і штовхнув уперед. Пілар швидко вдарила чоловіка за вухо, змусивши його завмерти, перш ніж він встиг скрикнути.

Я вставив кляп у рота охоронцю і зв'язав його шматком нейлонової мотузки, яку я знайшов у човні і застосував для такої небезпеки. Повернувши його прожектор, я висвітлив невелику дерев'яну будівлю за п'ятдесят ярдів від мене. Одразу за ним стояв невеликий міцний гелікоптер. Я вимкнув світло і жестом попросив Пілар вимкнути двигун позашляховика. Токаючи Торіо поперед мене, з Люгером у руці, я пішки вибрався до будівлі з мотком мотузки і поспішив геть, Пілар пішла за мною. Коли ми підійшли до дверей, я відчинив їх і увірвався всередину, натискаючи кнопку на прожекторі. Двоє чоловіків, які спали на ліжках біля дальньої стіни, різко сіли. Один був важким слов'янським типом, який міг бути братом інваліду-охоронцю біля входу, інший – блідим худим чоловіком з великим носом та слабким підборіддям. Я вирішив, що він буде Інгремом, пілотом.

Охоронець простягав руку до своєї гвинтівки, прихиленої до стіни біля узголів'я свого ліжка.

"Ти помреш, намагаючись", - сказав я йому, і чоловік завмер. Інграм заціпенів, потер очі й моргаючи.

Пілар знайшла вимикач світла, і його блискуче полум'я залило єдину кімнату будівлі. Ліворуч від нас була складна короткохвильова радіостанція.

«Торіо! Ви нас продали», – звинуватив охоронець.

"Звичайно, - сказав контрабандист, - з пістолетом у мене до голови я швидко розпродаюся - як і ти, приятель".

«Інгрем, одягайся, - наказав я. «Гвинтокрил заправлений бензином?»

"Так, на повну", - нервово відповів він.

Чоловік тремтів від страху. Я не хотів, щоб він так боявся, що він не може літати, – сказав я. «Просто дотримуйся наказів, і ти не постраждаєш». Це його заспокоїло, і він почав одягати одяг.

"Торіо, сядь у цей стілець", - сказав я, і контрабандист поспішив підкоритися. Я кинув моток мотузки охоронцеві і сказав: «Зв'яжіть його. Мені не треба попереджати тебе, щоб ти добре попрацював.

Я цілив у вартового і Торіо своїм люгером, стежачи за тим, щоб Торіо був закріплений добрими тугими вузлами. Пілар тримала в руці пістолет 38 калібру контрабандиста і стежила за Інграм, але він не збирався завдавати нам ніяких неприємностей.

Коли Торіо був міцно пов'язаний, я сказав охоронцеві: "А тепер сідай у крісло в іншому кінці кімнати". Коли він похмуро слухався, я сказав Пілар: «Візьми мотузку і зв'яжи її теж».

Пілар передала мені кольт і підійшла до вартового. То була серйозна помилка. Вона встала між мною та нашим бранцем. Одним швидким рухом чоловік витяг ножа звідкись з-під одягу і схопив Пілар, повернувши його перед собою, схиливши голову назад і приставивши лезо ножа до горла.

«Кинь пістолет, або жінка помре», - скреготів він.

Присівши навпочіпки, коли він стояв за тілом Пілар, ця людина не пропонувала жодної мети, я не міг бути абсолютно впевнений, що промахнуся по ній і потраплю в смертельну точку. Якби я поверну пістолет, щоб краще прицілитися, він би перерізав їй горло. Тому я завагався.

«Чорт забирай, я ж сказав, кинь пістолет». – відрізав він. Ти думаєш, я блефую?

Коли я не рушив з місця, охоронець смикнув ножем, і по шиї Піларс поповз червоний хробак крові. Я все ще тримав «Люгер» напоготові.

«Інгрем, забери у цього ідіота пістолет», - гаркнув охоронець.

"Я ... я не можу цього зробити", - сказав пілот тремтячим голосом.

Охоронець загарчав на нього: «Будь чоловіком хоч раз, ти, боягуз, чи я…»