Я перегорнув свою пам'ять, і принцип коду сплив мені в голову майже відразу. Я знайшов ручку в тримачі на столі поруч із блокнотом і зробив швидкі стенографічні записи, розшифровуючи та скорочуючи лише основні основи тексту та цифр, виклад змови про смерть голови. Він включав секрети пристрою вибуху бомби Варнов, активованого стилусом з автономним харчуванням. Мікроелектроніка була сконструйована в диск розміром з долар розміром із шкірний клапоть, щоб зробити його здатним передавати потужний високочастотний сигнал на величезні відстані - пристосування, що чимось нагадує кардіостимулятор, але набагато складніше, підірвало всі бомби в унісон через секунди після останнього удару серця Варнів .
Цей хитромудрий, неймовірно маленький пристрій дистанційного керування було позначено на першій сторінці як «Ключ доступу». А на заключній сторінці під заголовком: DISARM була серія із п'яти чисел, які, як пояснюється в тексті, були ключем до відключення бомб навіть після того, як вони отримали сигнал про вибух. Цей екстрений запобіжний захід дозволить уникнути прив'язки кардіостимулятора до серця Варноу.
Але була проблема. Після того, як був відправлений сигнал уповільненої дії, що запускає бомби, залишалося лише тридцять секунд, щоб скасувати вибухи.
Я швидко подумки сфотографував числа і спроектував їхнє зображення на передню стіну свого розуму. У мене майже безпомилкова пам'ять, і згадати дюжину чисел не склало б реальної проблеми. Тим не менш, я написав числа на клаптику паперу, який склав і поклав у кишеню.
Ще хвилину я вивчав схеми стілусу та диска, а потім записав розташування валіз-бомб у різних містах.
Зробивши це, я поклав книжку та нотатки з розшифровкою її суті до іншої кишені. Я витратив близько п'яти хвилин на те, щоб записати розшифровані факти, тому що мені потрібно було мати безпосереднє робоче знання, якщо я збирався перервати смертоносний план Варноу. І я виявив, що можу згадати майже все, якщо спочатку викладу деталі у письмовій формі. У будь-якому випадку, якщо ви розібралися з пристроєм, керувати ним було так само просто, як торкнутися олівцем різних точок компаса.
Тепер я засунув креслення, надто громіздкі, щоб їх нести, у стінну ємність, клацнув мідним гачком, щоб затулити отвір, і повісив карту на місце.
Я тихенько увійшов до ванної кімнати і підійшов до інших дверей. Притиснувшись до нього, я почув те, що, як я зрозумів, було голосом Варнова і голосом у відповідь Террі. Я не звернув уваги на розмову, коли витяг «люгер» із кобури та взяв дверну ручку. Але суть цього полягала в тому, що Варнов вибачився за поспішність через «термінові експерименти, які мають бути підготовлені негайно», а Террі благала дати їй ще кілька хвилин із чарівним професором, який був таким великим чоловіком, що змусив її задихатися. більше того самого.
Коли я повільно відчинила двері і зазирнула в кімнату, Нокс Уорноу в білому лабораторному жакеті поверх штанів стояв у профіль до мене, поклавши руки на плече Терн, коли вона, одягнена в будуарне вбрання, дивилася йому в очі з удаваним виглядом. обожнювання.
Волосся Варнів було чорним, сильно приправленим сивиною. Мав невеликий ніс
стрункі риси обличчя та струнке тіло, яке здавалося майже тендітним. Доки я не глянув у його яскраві зелені очі, в яких не було ніяких емоцій, хоча вони були жорсткими і блискучими, як смарагди, він був малоймовірною загрозою виживанню наймогутнішої нації у світі. І навряд чи чоловік, який міг би пройти хоч один раунд із Террі чи її близнюком.
"Сьогодні ввечері я пришлю за тобою і твоєю сестрою", - говорив він зараз. «Буде що відзначити марочною шампанською та особливою вечерею. А потім проведемо разом довгу екзотичну ніч задоволень».
"Я дуже в цьому сумніваюся, Варнов", - сказав я йому, увійшовши в кімнату позаду "Люгера". «Я очікую, що сьогодні ввечері ви повертатиметеся до Сполучених Штатів як мій бранець».