Поки я лежав там, ще один звук вдарив у мої вуха. Це було віддалене дзижчання, що мало чим відрізнялося від колишнього гудіння мух. Але цей звук швидко став гучнішим і став пізнаваним, як у автомобільного двигуна.
Я підвівся і схилив голову, щоб почути. Так, то була якась машина. Я невпевнено підвівся і попрямував до звуку. Я не бачив нічого, крім трави та рідкісних дерев. Але шум наближався з кожною секундою.
"Вітання!" Я крикнув через траву. "Гей, сюди!"
Я спіткнувся і впав. Знову невпевнено підвівшись на ноги, я знову похитнувся вперед. За мить я побачив це - лендровер, курний і подряпаний, натикаючись на другорядну дорогу, яка була не чим іншим, як слідом у траві. Ровер, відкритий автомобіль, був зайнятий двома чоловіками, які мене не бачили, оскільки він підійшов до найближчої точки дороги і продовжив свій шлях.
Я гукнув. - "Вітання!"
Я незграбно пробирався травою і нарешті дістався дороги. Я знову закричав, коли дістався місця. Я гойдаючись, як п'яний побіг за машиною, але впав обличчям униз.
Я лежав і лаявся вголос, відчуваючи, як у грудях здіймається розпач. Ця машина може бути моїм останнім шансом на виживання.
Потім я почув, як "ровер" сповільнився і зупинився. Я спробував підвестися, щоб подивитися, що трапилося, але сил у мене не було. я
почув, як двигун працює на холостому ходу, потім "ровер" знову ввімкнув першу передачу, розвернувся на дорозі і попрямував до мене. Вони або чули мене, або таки бачили.
Через кілька секунд машина зупинилася біля мене, двигун заглух, і я почув, як двоє чоловіків розмовляють із британським акцентом.
"Господи, це європеєць".
"Що він робить тут, у кущах, один?"
"Може, нам варто спитати його".
Незабаром холодна вода потекла мені в рота, пролилася на мою брудну сорочку спереду, і я знову відчув свою мову.
"Боже мій, мужику, що трапилося?"
Я зосередився на двох м'ясистих обличчях, що схилилися наді мною. Це були білі родезійці середнього віку, мабуть, джентльмени-фермери, які провели день у пустелі.
"Авіакатастрофа", - відповів я. "Я пішов від цього".
Коли вони посадили мене у всюдихід, я знав, що дістався. Але я не міг забути, що тіло Алексіса Саломоса пожирають гієни через когось в Афінах. Я сподівався, що Девід Хок дозволить мені вникнути в те, що відбувалося в Аполлон-білдинг, щоб з'ясувати, чи дійсно Адріан Ставрос перебуває в Бразилії, як усі думали. давно не бачив.
Третій розділ.
Ти не дуже добре виглядаєш, Нік.
Девід Хок, директор суперсекретної американської агенції AX, тримав у пальцях правої руки коротку сигару, нахилившись уперед на своєму широкому столі з червоного дерева. Ми сиділи в його офісі в штаб-квартирі AX, яка була майстерно схована в орендованому приміщенні Amalgamated Press & Wire Services на DuPont Circle у Вашингтоні.
Я глянув на нього з кривою усмішкою. «Вони хотіли, щоб я ще ненадовго затримався у лікарні у Солсбері. Але ж ти знаєш, як швидко мені стає нудно. Якщо я блідий, це тому, що мені потрібне сонце та гарний стейк із вирізки. Що ти думаєш про історію Соломоса? "
Хоук затягнувся сигарою і випустив у мій бік кільце диму. Сидячи за великим столом, він виглядав маленьким і худим, з його скуйовдженим сивим волоссям і обличчям фермера з Коннектикуту. Але я знав, що цей тендітний погляд оманливий. Він був справжньою динамо-машиною.
"Це мене трохи лякає", - сказав він. «Ще мене лякає те, що ти мало не загинув між завданнями. Я ніколи не бачив людину, яка так легко знаходила проблеми».
Я знизав плечима. «Саломос був другом. Моїм та AX. Він щосили намагався допомогти нам знайти Борисова, пам'ятаєш?»
"Так, я пам'ятаю", - тверезо сказав Хоук. «Що ж ваша родезійська витівка закінчена, тому ми її відкинемо. Щодо можливості того, що Адріан Ставрос може планувати змову проти грецького уряду, я б не став упускати його».
"Він все ще володіє плантацією у Бразилії?"
«Згідно з нашими джерелами, це все ще його штаб. Ми не маємо недавнього звіту». Хоук відкинувся на спинку свого великого шкіряного крісла. «Якщо це справді був Ставрос, якого ваш друг бачив, що виходив із пентхауса Мінуркос, ми безперечно зіткнулися з цікавою ситуацією. Мрії про управління цілою країною дуже добре поєднуються з тим, що ми довідалися про нього».