Хаммер прибрав пістолет у кобуру. "Добре. Вимий прокляті вікна», - наказав він. "Але зроби це швидко".
"Так, сер", - сказав я. «Містер Мінуркос іноді хоче поговорити про наші давні дні на вітрильних перегонах. Чи побачу я його перед відходом?
Хаммер кинув на мене пронизливий погляд. "Ви не побачите його", - сказав він. "Продовжуй свою роботу".
"Дякую", - сказав я.
Вони дозволили мені пройти коридором, щоб наповнити відро водою, і я швидко оглянув фізичне планування номера. Коли я почав займатись великими вікнами, всі залишили мене одного. Я бачив, навіщо я приїхав, і намагався вигадати витончений спосіб перервати мій візит, коли група чоловіків вийшла з офісу і почала відкрито обговорювати справи Ставроса, не помічаючи мене. Я був на балконі з відчиненими дверима.
«Обидва табори готові», - сказав один чоловік. "Я думаю, ми повинні порекомендувати Ставросу діяти, як тільки ..."
Інший чоловік зупинив його та вказав на мене. Перший чоловік відвернувся і знову заговорив приглушеним тоном. Однак у цей момент із внутрішнього коридору до кімнати увійшли ще троє чоловіків, і я отримав великий бонус від мого візиту. Прямо як шомпол першому плані був Адріан Ставрос. Він був середнього зросту, з залисинами темного волосся. Він був дуже схожий на фотографії, які я бачив, досить некрасивий, суворий хлопець, який виглядав старше за свої тридцять з лишком років. Але він, як і раніше, виглядав динамічно. Він мав широкі плечі, і він тримався як випускник Вест-Пойнта. Він був у сорочці з рукавами та темною краваткою на шиї. Він тримав у руці пачку паперів і видно було, що дуже втомився.
«Добре, давайте зробимо цю зустріч короткою», - сказав він іншим у великій кімнаті. Я помітив, що Цанні там не було. Він був досить важливим у цій організації. «Рівер, який останній звіт з Міконоса?»
Стоячи там, дивлячись на цю невелику групу, згадуючи, як вони розумно діяли, я майже відчував повагу до Адріана Ставроса.
«… І командир каже, що ґрунт закінчено і війська…»
Ставрос раптово підвів очі і вперше побачив мене. Він кивнув на свого підлеглого, зробив кілька кроків у моєму напрямку, потім зупинився мертвим, на його обличчі був гнів.
"Хто це, чорт забирай?" - проревів він.
Один із людей Ставроса з побоюванням підійшов до нього. "Я думаю, хтось сказав, що був тут, щоб мити вікна".
"Ти віриш!" Ставрос голосно крикнув. Він подивився і побачив моє відро на балконі поряд зі мною та інструмент із гумовими краями у моїй руці. Він наказав. "Ти! Іди сюди!"
Якби Ставрос був досить розсерджений і вирішив, що хоче позбутися мене, ніхто не став би піддавати сумніву його судження. Я випадково зайшов до кімнати. "Так?"
Він відвернувся від мене, не відповідаючи. "Хто впустив його сюди?"
Хаммер стояв у кутку, як пантера пішов до центру кімнати. "З ним все гаразд. Ми його перевірили».
Ставрос обернувся і довгий час пильно дивився на свого бандита, коли чорну тишу заповнювала кімната. Коли Ставрос заговорив, то було тихо. "Я оточений ідіотами?"
Хаммер кисло глянув на нього. Потім він повернувся до мене. «Добре, миття вікон на сьогодні закінчено».
«Але я тільки почав! Містер Мінуркос завжди хоче, щоб усі вікна були вимиті. Він каже…"
"Чорт забирай, йди!" – закричав Хаммер.
Я знизав плечима. "Моє відро ..."
"Забудь про це."
Я тихо пройшов повз Ставроса, а він увесь час стежив за мною. Спускаючись у ліфті на вулицю, я подумки відзначав звукоізоляцію, лінії зв'язку та замки, що замикали двері невеликого ліфта. Цікаво, чи я пробудив підозри Адріана Ставроса. Мій візит, безумовно, вартий того. Я не тільки добре роздивився людину, яку сподівався вбити, але й помітив фізичне розташування його фортеці. Ліфт був єдиним способом потрапити всередину, і я знав, чого чекати, коли ми увійдемо всередину.
Коли я повернувся до готелю, Еріка та Мінуркос чекали мене в моїй кімнаті. Як тільки я зайшов у двері і Еріка побачила, що зі мною все гаразд, вона засунула мені газету. Я прочитав жирний заголовок.
ОФІЦІЙНІ ПРЕДСТАВЛЕННЯ ЗАМОВИ КОЦІКАСУ.
Мінуркос прицмокнув язиком.