Химка й Сидір Свиридович.
Сидір Свиридович. Химко? Пiймай собаку та прив'яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та не обiрвала якiй-небудь паннi весiльної сукнi. (Входить у хату.)
Химка. Хiба в мене собачi ноги, щоб я за собаками бiгала?
Настя, Ольга й Варвара.
Настя входить в хвiртку i йде до ганку.
За нею входять Ольга й Варвара, убранi по-весiльному.
Ольга i Варвара (до Настi). Добривечiр тобi! Потривай лиш! Як ми разом з'їхались, неначе змовились.
Настя (стає серед двора). Доброго здоров'ячка, мої дорогi. (Цiлується з обома.)
Ольга (до Настi). Як же ти гарно убралась! Зовсiм, як до вiнця. Яка гарна матерiя! (Лапає.) А по чому аршин?
Настя. Трошки дорога матерiя: по два карбованцi платила.
Варвара (тихо). Отже й збрехала; я вже знаю, що платила по пiвтора карбованцi.
Ольга (до Настi). Для твоєї сукнi коли б не одкинувся Гострохвостий од своєї Євфросини.
Варвара. Я б на його мiсцi одкинулась од неї й без того.
Настя. Вже й бере! I де в його тi очi були? Хiба ж у нас нема кращих паннiв. Сам як чорнобривець, а бере сову.
Варвара. Вже й бере! Нiс, як карлючка! (Смiється.)
Ольга. Очi, як цибуля. (Смiється.)
Настя. Одначе чого ж ми тут стоїмо? Ходiмо в хату.
Всі три. Ходiмо! Ходiмо! (Йдуть у хату.)
В хвiртку входять два Митрополичі баси в сiртуках.
1-й бас. Та цей дом менi по знаку. Я тут був з Кирилом та Тарасом.
2-й бас. Чи добре ж приймали?
1-й бас. О, ще й як добре! Хазяїн i хазяйка дуже люблять пiснi i трохи нас на руках не носили. Та тут ми гуртом уклали в копи мало не двi вiдрi горiлки. Он де Гострохвостий надибав собi дiвчину! Ой братику, та тут нас жде велика випивка. Спасибi Гострохвостому, що попросив нас на весiлля. За те ж я йому так одкатаю апостола, що церква буде дрижати!
2-й бас. Пiддам i я басом жару. Ну вип'ємо ж цього вечора!
1-й бас. О, що вип'ємо, то вип'ємо! От буде лахва!
Ті самі i Гострохвостий з двома шаферами.
Гострохвостий. (до басiв). Здрастуйте! Як живете, як двигаєтесь!
Баси. Вашими молитвами помаленьку живемо! Цей двiр нам трошки по знаку. Добрi люди живуть в цiм дворi i, здається, не вбогi.
Гострохвостий. О, не вбогi.
Шафери. Авжеж не вбогi. Рябкова лавка швидко перейде на першу улицю на Подолi.
Баси (до Гострохвостого). Наберете в кишенi всякого добра?
Гострохвостий. (гордо). Авжеж наберемо: не в дурнiв удались.
Всі. От щасливий чоловiк. Багатому чорт дiтей колише.
Всі йдуть до хати.
Гострохвостий зостається й виглядає в хвiртку.
Гострохвостий. Ой боже мiй! Аж трушусь. А що, як почує та й прибiжить скажена Скавичиха! Ой-ой-ой! Душа моя тривожиться. (Зiтхає i йде в санок. Йому назустрiч виходить Сидiр Свиридович, обнiмає його й цiлується.)
Гострохвостий, Сидір Свиридович, шафери й два баси.
Сидір Свиридович. От тепер ви вже наш. Вже нас нiхто не розлучить. Будьте ж щасливi в новiй жизнi. Вас жде Євфросина. Прошу до хати. Поблагословимо вас, та, про мене, й до вiнця. Здрастуйте. (Здоровкається з паничами. Всi входять у хату. Сидiр Свиридович з сiней.) Химко! Йди, голубко, одчиняй ворота, та широко-широко.
Химка виходить, одчиняє ворота.
В ворота заглядають погоничі й міщанки.
Химка вертається в хату.
З хати на ганок виходять шафери з образами й свiчками, сходять по схiдцях i стають по обидва боки ганку; за ними виходить один бас i несе хлiб-сiль, за басом виходить другий бас.
Гострохвостий i Євфросина, Сидір Свиридович, Євдокія Корніївна, убрана в чудний старомодний чепчик, дружки, кілька міщанок i Химка.