Волько. Ой вей мiр! Що це буде! Ой гвулт! (Хапається за пейси.)
Сидір Свиридович. О! Бач, стара! Бач, куди б нашi грошi пiшли.
Євфросина.Та, хвалить бога, не пiдуть.
Берко. Ой гвулт! Тателе! Мамеле! (Кричить.)
Волько. А гiра шварц ур! Ми його в суд, в тюрму! (До Гострохвостого.) Давайте грошi! Нащо нам цi векселi?
Берко. Ми продамо його цилюрню! Ходiм в суд!
Гострохвостий. От тобi й кожум'яцька багата молода. По губах текло, та в рот не попало.
Берко й Волько (приступають до Гострохвостого). Ходiм в суд позиватись. Ви нас надурили.
Гострохвостий хоче втекти, жиди його ловлять за руки й ведуть з двора.
Берко й Волько (кричать). Гвулт! В суд його! Гвулт! (Виходять з Гострохвостим.)
Євфросина, Сидір Свиридович, Євдокія Корніївна та Горпина Корніївна. О туди тобi дорога!
Ті самі без Гострохвостого, Волька та Берка.
1-й бас.От тобi й на! То це нам не прийдеться й випити.
2-й бас. Авжеж не прийдеться, коли молодий втiк з двору.
1-й бас. В мене аж слинка котиться.
Ольга. Ой, який же шкандал вийшов! (Тихо.) Дурно плаття шила!
Сидір Свиридович. Чого ж оце ми стоїмо та святу землю топчемо? Ходiмо до хати! (До гостей.)Прошу покiрно до хати, та хоч вип'ємо по чарцi. Одначе готувались к весiллю.
Митрополичі баси й шафери. Ото розумна рiч, бо в нас аж горло пересохло, дивлячись на цю кожум'яцьку комедiю.
Всі йдуть в хату.
Завiса падає.
Кiнець.