Раз Мотря спекла хлiб. Хлiб не вдався. Вона подала його на стiл до борщу; хлiб вийшов липкий, з закальцем на два пальцi. На бiду й борщ вийшов недобрий.
- Недобрий борщ, - сказав Лаврiн.
- Але й хлiб спекла, хоч коники лiпи! - сказала сердито Кайдашиха.
- Аж у горлi давить, - обiзвався i coбi старий Кайдаш.
Як на лихо, Лаврiн, жартуючи, взяв та злiпив з м'якушки коника, поставив його на столi, ще й хвоста задер йому вгору.
Мотря зирнула на коника та й скипiла, неначе хто линув на неї окропом. Вона лучче витерпiла б лайку, нiж смiшки.
- Лаяли, били, а це вже знущаються надо мною! - крикнула Мотря й кинула об стiл ложкою.
- Чого ж ти кидаєш ложкою нам усiм у вiчi? Честi не знаєш, чи що? - сказав старий Кайдаш.
- Коли хочеш сердитись, то сердься, а не кидай на святий хлiб ложкою, - обiзвався вперше сердито на свою жiнку Карпо. - Позабризкувала стравою усiм oчi. Щось ти справдi вже дуже розiбралась.
- То варiть та печiть собi самi. Я нiчим вам не вгоджу, - сказала Мотря, одiйшовши до печi.
- Якби ти була наймичка, то ти б собi одiйшла од нас, а ми пекли б та варили самi собi, - сказав Кайдаш.
"Будете ви й так самi пекти й варити", - подумала Мотря й задумала на другий день варити обiд тiльки для себе та для Карпа.
Другого дня Мотря встала дуже рано, сiла собi прясти, потiм затопила в печi, знайшла два невеличкi горщечки й приставила в одному борщ, а в другому кашу; якраз стiльки, скiльки треба було на двi душi. Вона задумала й вечеряти з Карпом окремо.
Кайдашиха спала собi гарненько на печi та викачувалась. Полум'я трiщало в печi, окрiп булькотiв, а вона потягалась на печi в теплiй постелi, думаючи, що невiстка варить обiд на всiх. Вже стало розвиднятись, Кайдашиха злiзла з печi, глянула в пiч i вглядiла двоє маленьких горнят.
- Що це ти, Мотре, вариш у тих горнятах? - спитала вона.
- Борщ та кашу, - одказала Мотря.
- Нащо ж ти приставила страву в таких маленьких горнятках? Сьогоднi ж не п'ятниця: i батько буде обiдати.
- Буде обiдать, як ви наварите, бо я на вас усiх не буду бiльше варити. Я вам нiчим не догоджу. Варiть самi собi, одначе ви вчились в панiв.
Надворi вже свiтало. Сiм'я обiдала рано, а Кайдашисi прийшлось тiльки що заходжуватись коло сирих бурякiв та коло капусти.
- Ой господи милосердний! Мабуть, ти наважилась звести мене з свiту! - крикнула Кайдашиха. - Що це ти витворяєш?
- Те, що бачите.
- Приставляй у бiльшому горшку борщ!
- Навiщо? Мiй борщ вже докипає, - сказала Мотря спокiйно, але насмiшкувато.
Кайдашисi довелось самiй приставлять другий борщ та другу кашу.
Зiйшло сонце. Мотря покликала Карпа обiдати i поставила на стiл борщ. Сам Карпо здивувався.
- Що це ти, Мотре, вигадуєш? Ти хочеш знов розсердить батька? - сказав Карпо.
- Сiдай та їж! Розносився з батьком. Батьковi наварить борщу мати, а я бiльше не буду варити на всiх.
Карпо не знав, чи сiдати за стiл, чи нi. Кайдашиха наробила крику на всю хату, на все подвiр'я. В хату вбiг Кайдаш, а за ним Лаврiн.
- Подивись, що твоя невiсточка витворяє! - крикнула Кайдашиха, вихопивши з печi мале горня з кашею.
Старий Кайдаш витрiщив очi на горня i не знав до чого воно йдеться.
- Глянь! Що це таке! - сказала Кайдашиха, тикаючи пiд самий нiс Кайдашевi горня з кашею.
- Каша. Що ж воно, як не каша. - сказав Кайдаш. Вiн не доглядався, в якому там горшку зварили кашу.
- Подивись лишень, в якому горшку приставила твоя невiсточка оцю кашу, - сказала Кайдашиха.
- В щербатому б то, чи що, - сказав Кайдаш.
- В щербатому… А чи стане цiєї кашi на вcix? - спитала Кайдашиха, сердита, що Кайдаш не розумiє дiла.
- Чорт вашого батька знає, в якому там горшку ви приставляєте кашу. Бийтеся собi удвох, а мене не зачiпайте, - сказав Кайдаш, сердитий на жiнок.
- Та це твоя невiсточка зварила обiд тiльки для себе та для Карпа. Вона хоче обiдать окремо, - сказала Кайдашиха.
- Та нехай, про мене, обiдає й сама, ще й розпережеться, - сказав Кайдаш. - Нехай, про мене, з'їсть оцю кашу з горшком…
Старий Кайдаш пам'ятав мотовило. В його й досi щемiла спина.