Сура зiтхнула на всю кiмнату, так їй було шкода оселедцiв, але вона винесла й поклала перед людьми на столi.
- Їжте, люди добрi! Ви думаєте, що я шкодую для вас? - говорила Сура. - Ой вей мiр, ой-ой! - прикинула вона вже тихенько, виходячи з хати.
Люди пили, закусували та слухали Берка, а Берко неначе грав їм на цимбалах своїми облесливими словами.
Давнi панщанники понаставляли вуха та слухали Берка. Його слова, пiдсолодженi горiлкою та приправленi оселедцями, так i влазили в їх душi. Вони не знали, що жид вибере тi сорок карбованцiв i за оселедцi, i за ту горiлку, що вони в його дурнички п'ють, з їх-таки кишень - то недоливками, то водою, пiдлитою в горiлку, то бiльшою платою.
Люди розтали, як вiск, i почали хвалити жида. Декотрi вже були зовсiм п'яненькi.
- Так що ж, панове, та ще й якi панове! Що тепер пан перед вами! Ви, Грицьку, тепер пан! От хто пан! Що схочете в волостi, те й зробите! Ви, Петре, тепер господар на все село, нiби князь! Тепер ви пани, а пани вже перевелись на Iцькову сучку, - пiдлещувався Берко до мужикiв. - Та що ж, панове, чи згодитесь громадою оддати менi й свiй шинк, i будете пускати людей в мої шинки? Я подарую сорок карбованцiв на волость, а за ваш шинк зараз покладу грошi на стiл!
- А добрий жидi - гукнув один п'яненький мужик. - Ще й грошi зараз дає. Будемо стояти на сходi за його!
Авжеж будемо, бо ще й на церкву покладе!
Саме в той час Карпо Кайдаженко їхав з ярмарку, вглядiв коло панського шинку купу людей та й став. Берко знав, що Карпо горiлки не любить i на сходi йде все проти його. Вiн сховався в кiмнату.
- Здоров, був, Карпе! - гукнув Грицько i почав обнiмать та цiлувать Карпа. Гостра неголена Грицькова борода колола Карпове лице, неначе голками.
- Та здоров був… - говорив Карпо, одвертаючи лице. - Та годi вже!
- Здоров був, соколе! Та зайди-бо в шинок та випий хоч чарочку з нами! - молов Грицько i знов ухопив Карпа руками за шию i цмокнув його в щоку.
Грицькова борода подряпала Карповi щоку, аж кров виступила.
- Та одчепись iк нечистiй матерi. Оце припало тобi цiлуватись! Аж кров виступила на щоцi!
- Серце! Голубчику! Чи вже ти оце не вип'єш з нами хоч по однiй чарцi, хоч пiвчарки! Та тут же такий добрий жид! А! Що вже й казати!
Грицько розвiв знов руки i наставив губи.
- Та одчепись собi! Пiди, обнiми та поцiлуй мою коняку, коли вже припала охота цiлуваться, - говорив Карпо. - А нащо це ви горiлку п'єте в жидiвському шинку? - спитав Карпо.
- Та бодай не казати… сказав Грицько, - тут такий добрий жид, такий добрий, чорт його знає, де вiн такий добрий взявся. Благодаренiє богу i всiм святим, вiн i на церкву дасть! Ото кумедiя!
- А ви забули, що самi на громадi постановили?
- Серце, голубчику, бiлий лебедику! - говорив п'яний Грицько, тикнувши колючою бородою Карповi в нiс. - Та не цурайся-бо нашого хлiба-солi.
Карпо бачив, що з п'яним розмовлять - тiльки гаяти час, вдарив коняку батогом. Вiз покотився.
- Карне! Карпе! Та зайди-бо та хоч по крапельцi, хоч пiвкрапельки! - гукав ззаду Грицько й бiг за возом.
На другий день зiбралась громада. Прийшов Карпо i вдивився.
Громада спiвала вже iншої; волосний та писар тягли за громадою i кричали, щоб оддати Берковi й громадський шинк, не тiльки що пускать людей по горiлку i в жидiвськi шинки… бо Берко зараз платить грошi…
- Панове громадо! Погана ваша рада; я не пристаю на це! - сказав понуро Карпо й одiйшов од громади набiк.
Громада оддала Берковi громадський шинк, хоч Берко на церкву грошей та дав, а тiльки дурив п'яних мужикiв.
Громада дорого потiм заплатила хитрому жидовi…
Берко приймав за горiлку не тiльки пашню, але навiть крадене сiно й солому. Понесли люди мiшками пашню в Беркову комору, а Берко тiльки гладив бороду бiлою рукою, дивився, як п'янi мужики валялись пiд його шинком, та зараз-таки пiдняв скажену цiну на горiлку в усiх шинках.
IХ