О пів на десяту я взяв таксі до готелю «Вілла Фаворита» на Віа Фламінія. Хоча був суботній вечір, у Римі було дуже тихо. Єдині звуки лунали з інтимних терас, з яскраво освітленими піцеріями, або з найближчого моторолера, на якому сиділа молода пара, що сміялася.
Мабуть, вілла Фаворита отримала свою назву за найкращих часів. Зовні не було нічого, що могло б спонукати мандрівника провести там ніч. На оштукатуреному фасаді були тріщини і відколи, стара фарба відшаровувалася. На верхніх вікнах висіли старі віконниці. Усередині був подряпаний прилавок, за яким спав старий італієць. Я мовчки пройшов повз нього і піднявся по сходах задньої частини невеликого вестибюля. Я зупинився на другому поверсі і глянув у тьмяно освітлений коридор до кімнати 307. Тиша. Я підійшов до дверей і прислухався. Всередині було тихо, і я не бачив світла. Але це не означало, що Максим Жуков не чекав усередині. Я дістав із кишені спеціальну відмичку і вибрав ключ, який відкрив замок. Я мовчки вставив ключ у замок і повернув тумблери. Клацнув замок. Я поволі повернув ручку і штовхнув двері. Зсередини не було ні звуку, ні руху. Я витяг «люгер» і швидко увійшов усередину. Один погляд у темну кімнату переконав мене, що Жуков справді здійснює вечірню прогулянку до найближчого газетного кіоску, щоб купити газету. Я зачинив за собою двері.
За кілька хвилин очі звикли до тьмяного світла. Я дивився далі, щоб переконатися, що я дійсно був один, потім сховав Люгер у кобуру і оглянув кімнату і прилеглу ванну кімнату. Кімната була мізерно обставленою і був неприємний запах. - з брудної раковини, дерев'яної підлоги, і матраца, що пропотів, у поєднанні з порошком від комах. Місць для зберігання речей було мало. Меблі складалися з широкого ліжка, тумбочки, невеликого письмового столу, прямого стільця і крісла. У кріслі були дірки, через які стирчало набивання. Це був не зовсім "Кавальєрі Хілтон", але Жуков міг там ховатися досі.
Я припустив, що Жуков у відсутності цього документа. Звичайно, це було можливо, але це суперечило б усім правилам нашої професії. Ви тримаєте при собі важливий предмет тільки стільки часу, скільки необхідно, а потім передаєте його комусь іншому, або знаходьте місце для зберігання, поки його не передасте. У цьому випадку я очікував, що схованка буде тут, у кімнаті Жукова.
Коли через п'ятнадцять хвилин я нічого не знайшов, я почав запитувати себе, чи не помилився я. Я буквально вивернув кімнату навиворіт. Матрац Жукова був на шматках, а на підлозі лежав наповнювач. Крісло виглядало так само. Ящики столу і тумбочки я витягнув і кинув на підлогу. Все було ретельно обшукано, навіть раковина унітазу. І нічого не знайшов.
Я підійшов до вікна і подивився на годинник. Було вже за десять десять. Якщо Жуков збереже свій звичайний розпорядок дня, він повернеться о десятій чи невдовзі після цього. Я вилаявся собі під ніс. Мені треба було знайти цей документ, перш ніж він повернеться. AX вважав, що він передасть його своєму перевізнику рано-вранці наступного дня, так що це був наш єдиний шанс повернути його.
Я побачив, що в кімнаті немає вентиляційних щілин і запідозрив, що їх ніколи не було. Мешканці, мабуть, орендували вентилятор унизу, коли було спекотно, і добре закривалися, коли було холодно. Це справді був готель третього класу, з тих, де пружини ліжка всю ніч тикають вам у спину і де немає гарячої води для гоління.
Оскільки стіни не мали отворів для дослідження, я почав побоюватися, що мої пошуки різко зупинилися. Я повернувся, щоб ще раз подивитись на ванну, коли почув шум у коридорі. Я схопив Люгер, підійшов до дверей, став поруч і прислухався. Я почув ще один звук у коридорі - двері, що відчинялися і зачинялися. Я розслабився і сунув люгер назад у кишеню. Коли я повернувся до ванної, двері відчинилися.
То був Жуков.
Я обернувся. Моя рука полетіла до Люгера.
"Не треба", - спокійно сказав Жуков, наставляючи російський револьвер мені в груди. Я опустив руку; він зачинив двері і підійшов до мене.
Він був приблизно мого зростання і досить худорлявий. Але він мав жилисту, міцну постать, яку не можна недооцінювати. Його обличчя виглядало молодо, незважаючи на ріжуче волосся.
Він заліз у мою куртку, взяв "люгер" і направив револьвер мені в груди. Він кинув Вільгельміну на матрац, що розрізав.