- Я чув його британський акцент, - сказав я.
"Мабуть, в Англії йому було не дуже приємно".
«Хотів би я повернутися до пустелі, Мар'ям».
Вона тихо засміялася, раптова зміна настрою. - Але це не так, Нік, - сказала вона, встаючи. — А як так, то я знову була б рабинею. Принаймні ми будемо тут сьогодні ввечері. Вона розстебнула сукню і швидко вийшла. Потім вона пройшла через кімнату та сіла на ліжко. Я нахилився з іншого боку і обійняв її. Наш поцілунок почався повільно і м'яко з дражливого дослідження. Але коли наші губи зімкнулися, вона притягла мене до себе, і її руки вчепилися мені в плечі.
"Сьогодні ввечері нам не потрібно дивитися на піщані дюни", - прошепотів я.
Мар'ям звалилася назад на ліжко. Коли ми знову поцілувалися, я поклав їй руки на груди. Її трусики були теплими від її тіла.
У пустелі вона була боязкою незайманою. Але сьогодні вона була жінкою, яка точно знала, чого хоче, і мала намір насолоджуватися кожним моментом, включаючи безпеку кімнати із зачиненими дверима. На той час, коли ми були оголені, я був готовий. Ніхто з нас не повернувся, щоб вимкнути світло, і їй, здавалося, подобалося показувати мені своє тіло так само, як я милувався ним.
Розтягнувшись на ліжку, її засмагла шкіра виглядала такою ж гладкою, як і на дотик. Її великі груди широко лежали на її торсі. Вона повільно розсунула ноги. Вона повернула стегна, даючи увійти до її теплого тіла. Ми намагалися почати повільно та просуватися до кульмінації, але це були марні зусилля для нас обох. Вона звивалась і притискалася до мене, і тепер, коли ми були одні, вона вільно стогнала і кричала, коли ми досягли кульмінації разом.
Розділ 15
Генерал Сахеле запросив мене проінспектувати його війська на невеликому військовому аеродромі. Вони виглядали войовничо та суворо. Більшість із них були вихідцями з амхарських племен, і я припустив, що вони були обрані для вирішення конкретної проблеми Ефіопії. Вони представляли переважну коптську християнську культуру і з радістю напали б на поселення Данакіль.
Сама військова операція була до абсурду проста. У гелікоптері генерала я спостерігав з повітря, як три частини його десанту оточили село Данакіль. Потім ми попрямували до штабу Борджіа і за двадцять хвилин польоту опинилися над табором.
По радіо ринув потік амхарського. Генерал Сахеле взяв мікрофон і віддав низку наказів.
"Вони виводять ракети", - сказав він. - Ми піднесемо їм неприємний сюрприз.
Три винищувачі напали на ворогів з неба, викидаючи ракети та напалм. За ними пішли шість бомбардувальників. Я спостерігав, як клуби диму здіймалися від двох ракетних баз Борджіа, однієї на північ між табором та селом Данакіл та однієї на південь від його табору. Серія обстрілів напалмом розвіяла бійців табору, які почали стріляти по наших вертольотах. Гучний вибух десь на півдні змусив наш вертоліт сильно розгойдуватися.
"Сподіваюся, ці ідіоти нічого не переплутають", - сказав я.
«Ядерний вибух напевно вб'є нас, — сказав генерал Сахеле зі скупим сміхом, — але завжди кращий вибух тут, де немає нічого, окрім піску, верблюдів і данакілів, ніж десь у важливому місті на Близькому Сході».
То був не ядерний вибух. Генерал наказав розмістити нас у таборі Борджіа. Один з канонерських човнів обстріляв тих, хто чинив опір, засіли в кам'янистій траншеї в іншому місці.
"Остерігайтеся вбивць", - попередив він, виймаючи пістолет з кобури.
Я зняв куртку та вихопив Вільгельміну. Генерал подивився на «люгер» у моїй руці і посміхнувся. Він вказав на стилет у нарукавних піхвах.
— Ви завжди готові до бою, містере. Картер, - сказав він. І бій у нас вийшов. Коли ми йшли до намету Борджіа, нас обстріляла невелика група, що засіла у скелях біля жіночого табору. Ми пірнули на землю і відкрили вогонь у відповідь.
— генерал Сахеле щось крикнув своєму радисту. За кілька хвилин невеликий загін його військ увійшов у район з південного боку долини і почав закидати скелі ручними гранатами. Один із ворогів кинувся на нас. Я підстрелив його з пістолета. Це був мій єдиний постріл того дня. Військові кинули ще кілька ручних гранат по скелях, а згодом побігли в той бік. За лічені секунди битва закінчилася.