- Слухай, облиш це, заспокойся. Цей фашист - живе втілення посередності. Краще б відповів йому, що його накачаний діоксинами «Мегрелет» повинні рекламувати криві, отруєні, безформні та прищаві моделі.
Тишком-нишком ти радієш: завалити одне з найбільших замовлень агенції - це королівський хід на шляху [78] до здійснення твоєї заповітної мрії, до раю оплачуваного гультяйства... тривалого ледарства за рахунок суспільства... Але Жан-Франсуа так і бачить себе викинутим на вулицю. Для нього ця справа значить зовсім інше: він запрограмований на «безвуличне» існування. Закінчивши невеличку приватну комерційну школу для мажорних синків, він одружився зі стерильною занудою, потім протягом п'ятнадцяти років зазнавав образ і принижень від керівництва та клієнтів, аби тільки отримати кредит від «Сосьєте женераль» і придбати трикімнатну квартиру в Леваллуа-Перре. Чи знаєте, яка в нього улюблена розвага? Слухати оригінальні записи з «Титаніка». Він ігнорує той факт, що буває й інше життя. Він ніколи не покладається на випадок, його життєвий шлях не може раптово зійти з наміченого маршруту. І він не переживе, якщо «Мадон» забереться геть. Він от-от рознюняється: такий поворот не передбачено в його кар'єрних планах. Уперше від свого народження він засумнівався. Дивись-но, так він і людиною може стати!
- Я добре знаю, що Дюлер - фашистська сволота, - буркоче Жан-Франсуа, - але він платить 12 мільйонів євро.
Ти починаєш співчувати йому. Зрештою, саме він нещодавно струхнув кокс з твого носа.
- Заспокойся, - чуєш ти власний голос, - ми з Чар-лі тобі допоможемо, чи не так, Чарлі?
- Так-к-к, я за те, що вже час оголошувати бойову готовність до операції «ЛОХ».
У відчинених дверях з'являється голова Марка Мар-роньє.
- Гей, гардемарини, чого носи повісили? Наче три співробітники «Rosserys & Witchcraft»... Отакої!..
Б'є долонею по лобі. [79]
- Ну я й телепень! Ви ж ними і є!
- Припиняй чудити, Марк, - скиглить Джеф, - ми по самі вуха в лайні через довбаний «Мегрелет».
- А-а-а, вони дійсно важкуваті, ці виробники надлегких сирків...
Марроньє окинув тебе оком згори донизу - він стоїть на горі, а ти сидиш у низах.
- Октаве, Чарлі... - каже він, - чи не час вам скористатися планом Orsec?
- Вони вже оголосили бойову готовність до операції «ЛОХ», - вставляє Джеф. - Але я не розумію: що це за історія?
Чарлі береться до своєї коронної справи: здіймає руки та зводить очі до неба, глибоко вдихає, голосно видихає. Це означає, що він уже готовий або взяти слово, або розчавити якусь миленьку тварючку. Після довгої паузи він кидає на Марроньє останній погляд, перш ніж розпочати:
- Шеф, даєте зелене світло?
Шеф киває головою і виходить. У кімнаті нарешті запановує майже дзенівський спокій і тиша. Чарлі повільно повертається до тебе і проголошує пароль:
- Лайно Останньої Хвилини.
- Є!
І прямо на очах Ж.-Ф., рівно за хвилину, ви з Чарлі ліпите сценарій, про який мріє кожен рекламодавець: щось чарівне, ніжне, невинне і брехливе, призначене для стада баранів, які бекають і мекають (бо завдяки різним генетичним мудруванням можна примусити мекати і бика).
Ти йому зачитуєш «лайно» з урочистою інтонацією: «Чарівна жінка (не молода й не стара), З БІЛОЮ ШКІРОЮ, шатенка (не білявка й не брюнетка), сидить на терасі [80] чудового сільського будиночка в стилі «Південний Берег» у кріслі-качалці (не дорогому й не дешевому). Вона дивиться в камеру і промовляє солодким, але природним голосом: «Я гарна? Так мені кажуть. Але я себе про це не запитую. Я - це я, от і все». Вона спокійно бере баночку «Мегрелет» (не чуттєво й не стримано), обережно її відкриває (не швидко й не повільно), і куштує йогурт ложечкою (не порожньою й не повною). Вона аж заплющується від задоволення, смакуючи продукт (мінімум дві секунди). Потім вона промовляє свій текст, зазираючи прямо в очі глядачеві: «Мій секрет - це «Мегрелет». Смачний йогурт, у якому зовсім немає жиру. Але є кальцій, вітаміни та білки. Аби розум мати і чудово виглядати. Немає нічого кращого.» Вона елегантно (але не надто) підводиться і закінчує з грайливою (але не надто) посмішкою: «Ось мій секрет. Втім, це вже й не секрет, бо я вам про все розповіла - ха-ха-ха». Вона заходиться грайливим сміхом (але не надто). На екрані з'являється packshot (мінімум п'ять секунд) з таким написом «Мегрелет». Витончене тіло і розум».
Жан-Франсуа за мить переходить від відчаю до ейфорії. Цей тип міг би вступити до Школи драматичного мистецтва на відділення «мімів-циклотиликів». Він чоломкає нам руки, ноги, губи.
- Друзі, ви мені врятували життя!
- О ні, все ж таки обійдемося без панібратства, - бурмоче Чарлі, знову споглядаючи на своєму комп'ютері, як якийсь чоловік спарюється із вугром.
І ти нарешті усвідомлюєш свій промах.
- Під три чорти! Тепер мене напевно ніхто не викине за двері. З таким спотом Філіп тішитиме мене немов [81] царську особу ще років з десять. Доведеться знову нагнути цей клятий «Мадон»!
Але Чарлі залишив останнє слово за собою: - Ти скільки завгодно можеш казати, що ми їх нагнемо, але в глибині душі добре знаєш, що це ми гнемося.
Жан-Франсуа пішов від вас щасливим, радісно обіймаючи твій миршавий сценарій. Ця сцена відбувалася на початку третього тисячоліття після Різдва Христового. (Ісус Христос був неперевершеним рекламістом, автором численних відомих слоганів: «Возлюби ближнього свого», «Прийміть, ядіть, це - тіло моє», «Відпусти їм, бо не знають, що чинять вони», «Хто понижується, той піднесеться», «Спочатку було слово», - ой, вибачте, це сказав його тато.)
5.
Якісний кокаїн коштує 100 євро за грам. Ціна спеціально надто висока, щоб тільки багатії могли залишатися у формі, а бідні нехай тупішають від анісового «Рікару».
Ти телефонуєш Тамарі, своїй улюбленій call-girl. її ав-товідповідач промовляє солоденьким голосом: «Якщо ви бажаєте запросити мене підбухнути, натисніть один. Якщо ви запрошуєте мене на вечерю, натисніть два. Якщо ви хочете одружитися зі мною, покладіть слухавку». Ти залишаєш свій прямий номер з агенції: «Згадай мене, я потребую тебе цієї ж миті, твої плечі, що нагадують гладеньке яйце, розпороши мій смуток, я мрію зануритись у твою м'якоть. Октав». У неї таке обличчя, від якого важко відвести погляд.
Загадка: у кого духмяна шкіра, тіло мексиканки й азіатські очі?
Відповідь: у берберочки, яку звати зовсім не Тамарою. Увечері вона прийде до тебе. Ти попросив її пахнути «Obsession» - парфумами Софі.
У неї хрипкий голос, тонкі пальці, мішана кров.
На жіночому тілі безліч приємних островків: засмаглі тендітні щиколотки, налаковані пальці ніг, усюди ямочки [83] (у куточках губів, на зачині сідниці), білісінькі зубки контрастують з пурпуровими губками, неповторні вигини литок, стрункого стану, рожеві відтінки вилиць, колін, п'яточок, сосочків, але долоньки завжди сніжно-білі й ніжні, як почуття, що вони розпалюють.
Так, то був час, коли продавалася навіть ніжність.
Тамара - повія, з якою ти ніколи не злягаєшся. На її міні-спідниці написано: «LICK ME TILL I SCREAM»(1), але ти вдовольняєшся тим, що вилизуєш їй вуха (вона це ненавидить). Проте за 500 євро вона ладна приходити до тебе спати. Іноді ви разом слухаєте диски: групи «II e'tait une fois», Moody Blues, Massive Attack. Ти готовий заплатити шалені гроші за одну лише мить, коли ваші губи зійдуться, наче магніти. Ти не хочеш злягатися з нею, лише поволі її торкатися, відчувати її неземне тяжіння. Коханці - наче магніти. Ти відмовляєшся вдягати презерватив з Тамарою. Ось чому ви ніколи не кохаєтеся. Спочатку вона не розуміла цього клієнта, який вдовольняється тим, що сплітає свій язик з її. Але з часом вона призвичаїлася до його зубів, що покусують її лице, до його слини із присмаком горілки, тепер вона сама просовує язика до твого ніжного рота якомога глибше, а потім уже й твій язик володарює в її роті, лиже соски, щоки, шию, очі... присмак... стогін... дихання... лоскіт... бажання. Стоп. Ти припиняєш це, аби всміхнутися в сантиметрі від її обличчя, витримати й почекати, посмакувати, уповільнитися і розпочати знову... Назвемо речі своїми іменами: сплетіння язиків буває кращим за сплетіння тіл. [84]