(1) Лижи мене, доки я не закричу (англ). Кінець фрази співзвучний із ice-cream (морозиво).
- Я обожнюю твоє волосся.
- Це - перука.
- Я обожнюю твої блакитні очі.
- Це - лінзи.
- Я обожнюю груди.
- Це «Wonderbra».
- Я обожнюю твої ніжки.
- О! Нарешті комплімент. Тамара сміється.
- З тобою так кайфово.
- Це жаргонне слівце значить, що ти щаслива?
- Цієї миті? Так.
- Цієї миті, я упевнений, ти придурюєшся.
- По-перше, якщо я працюю за гроші, це ще не значить, що я прикидаюся. Це ні про що не свідчить. І по-друге, так, я справді дуже щаслива з того, що заробляю десять штук на місяць готівкою.
- Гроші роблять тебе щасливою?
- Зовсім ні, просто я досить заощаджую, аби купити будинок і виховати дитину.
- Яка прикрість, я дуже б хотів зробити тебе нещасливою.
- Доки мені платять, це неможливо.
- А я навпаки, плачу тобі, аби не бути нещасним.
- Поцілуй мене, сьогодні я даю тобі десятивідсотко-ву знижку.
І вона оголює «верх». ЇЇ талію уперізує тоненький золотий ланцюжок Під правою груддю витатуйована троянда.
- Це справжнє татуювання чи наклейка?
- Справжнє, можеш його полизати - воно не зійде. Ще декілька намагнічувань - і ти знімаєш Тамару на цифрову камеру та інтерв'юєш її: [85]
- Скажи-но мені, Тамаро, ти насправді хочеш стати акторкою чи це жарт?
- Це моя мрія, освоїти цю справу на додаток до... моєї.
- То чому ж ти тоді не модель?
- Чого ж це ні, удень я працюю як модель, як і більшість дівчат з нашого бару «П'янка втіха». Увесь вільний час я бігаю по кастингах. Але дівчат так багато, а роботи так мало, що слід чимало упрівати, аби дотягти до кінця місяця.
- Та ні, я тебе почав про це питати, бо... слухай, я хочу запропонувати твою кандидатуру для зйомок у наступній рекламі «Мегрелет».
- О'кей, сьогодні відсмокчу безкоштовно.
- Нізащо! Послухай, невже ти ще не зрозуміла, що я новий Робін Гуд?
- Як це?
- Це ж просто: я здираю з багатіїв і віддаю дівкам.
Так, були вечори, коли ти відстібав по півштуки лише за те, аби цілуватися з нею під дощем. Це було варто робити, хай йому грець, ще й як варто!
6.
Десять днів по тому в агентстві зібрали РРМ (вимовляти «піпіем») - «Pre-Production Meeting», тобто останню нараду перед початком зйомок. Справжнісінький саміт. Навіть мух не було чути, що й не дивно, вони ж бо добре знають, якої жорсткої зазнають содомії, коли будуть спіймані. Від «Мадон» прийшов Альфред Дюлер, ще й із трьома своїми мушкетерами, від «Росса» було двоє менеджерів, крім того присутня була телепродюсерка, два креатори (Чарлі й ти), залучений режисер Енріке Бадюкюль(1), а з ним паризький продюсер, депресивна стилістка, англійський декоратор та фінансова директорка із «підтягнутим» обличчям. Чарлі б'ється зтобою об заклад, хто першим вимовить слова «анк-сіоген» та «міноризувати», приз - обід в «Апіциусі».
- Рішення, - починає телепродюсерка, - які ми прийняли на нараді дванадцятого, зазнали змін. Усі чекають на новий кастинг, але Енріке ухвалив вибір агентства. Зараз ми покажемо вам відеозапис.
(1)У прізвищі Бадюкюль обігрується англійське слово bad (поганий) та французьке cul (дула).
Але, як це завжди буває, відеомагнітофон не працює, і ніхто не знає, що робити. Треба кликати механіка, бо чотирнадцять [87] присутніх, чия сумарна річна платня перевищує мільйон євро, не в змозі впоратися із технікою, з якою кожен шестирічний малюк розбереться однією лівою, ще й із зав'язаними очима.
Поки всі чекають на рятівника, який знає, де знаходиться «play», режисер піднесеним голосом зачитує свій проект.
- Нє треба дівцина надто гарна, цє буде свіза зінка, молозава, але доросла.
Енріке був фотографом у гламурному журналі, перш ніж стати зіркою рекламних роликів, естетизованих у помаранчевих тонах. Він культивує свій венесуельський акцент, бо ця екзотична нота і є головною запорукою його успіху (близько 500 безробітних режисерів знімають так само, як він, тобто «з розмитим зображенням», яке дають численні фільтри, і з аудіорядом у стилі тріп-хоп, але на них не звертають уваги, бо їх не звуть Енріке Бадюкюль).
- Мені дузє подобається, шцьо марку мозна цитати з перших кадрів. Esta muy muy importante(1). Але, як на мєнє, треба і творчості місце дати.
Його вибрали, бо Джо Пітка був зайнятий, а Жан-Батист Мондино відмовився. Усі присутні уважно стежити за тим, що він говорить, водячи пальцем по своїх копіях, наче першокласники. Тут без стуку заходить робітнику блакитному светрі, зітхає і вмикає відеомагнітофон.
- Дякуємо, Жеже, - каже Джеф, - і що б ми без тебе робили?
- Сиділи б у дулі, - відповідає Жеже, виходячи з кімнати.
Джеф почав реготати.
- Ха-ха-ха! Оце так Жеже! Добре, можемо дивитися запис кастингу. [88]
(1) Це дуже, дуже важливо (ісп).
Чотирнадцять тих, що «сидять у дулі», нарешті бачать чарівну Тамару з оголеним торсом у чорному бюстгальтері Wonderbra, яка дивиться в камеру і промовляє, покусуючи губку:
- Це моя мрія - освоїти цю справу на додаток до... моєї. Увесь вільний час я бігаю по кастингах. Але дівчат так багато, а роботи так мало...» (стоп).
Ти береш слово, аби пояснити, що йдеться про спонтанний кастинг, неперевершену модель, яку ти зняв випадково, і що слід з нею зв'язатися, аби вона спробувала прочитати точний текст за сценарієм.
Альфред Дюлер запитує, чи можливо буде на монтажі трохи висвітлити її шкіру.
- Звичайно, немає проблем. Вона у нас стане, як французький триколор - синьо-біло-червона.
Альфредова директорка з реклами, величезна сарделька у костюмчику від Zara, розтулила рота єдиний раз за всю нараду, аби пробелькотіти таке:
- Головне - розбудити бажання. Неймовірно! Ці дурепи, яких давно уже ніхто не трахав, цілими днями працюють над тим, щоб «розбудити бажання» у мільйонів споживачів!
Телепродюсерка занотувала собі: ОК, Тамара в резерв - віддзвонитися і висвітлити обличчя.
Альфред Дюлер знов бере слово:
- Я хотів би зазначити, що ми щасливі працювати з Енріке, його порт-фоліо нас вразило, тож ми впевнені, що він так само професійно впорається з нашим рекламним відеороликом.
(Синхронний переклад: «Ми вибрали цього слухняного режисера, бо він не змінюватиме запропонований нами сценарій».)
- А також, Енріке, я оцінив те, що ти щойно сказав про присутність нашої марки в кадрі. Ми прекрасно розуміємо, [89] що тут не поетичний клуб. Тож наголошую ще раз: логотип повинен читатися з перших же кадрів.
- Si, si! Я планую зробити дузє яскравий packshot.
- Саме так! - підхоплює Джеф. - Загалом у кадрі буде сонячна атмосфера, але сонце буде не надто сліпуче, таке собі clean.
Нарешті встряє стилістка:
- Ішлося про те, що одяг не повинен бути сумним.
І вона починає теліпати перед нами різнокольоровими кофточками.
- Можна зупинитися на червоному, якомусь сліпучому, як оцей.
- Так, - сказав один з представників «Мадон», аби виправдати свою присутність на цій РРМ (та й узагалі в керівництві «Мадон»), але нам слід подумати про щось демісезонне, аби ролик залишався актуальним протягом усього року.
- І зважаючи на те, про що йшлося на зібранні дванадцятого числа, - додала фінансова директорка, завдання якої - оцінювати готову роботу, за яку платить «Мадон», все критикувати і занижувати тарифи (за винятком власної платні), - ролик має бути грайливішим, він повинен спокушати.
- Це очевидно, - запевняє Джеф, - ми ж вирішили це ще дванадцятого.
Ці скажені виглядають наче під кайфом. Стилістка розрум'янилася й стала такою ж червоною, як і її кофточки.
- Я принесла ще оцю сорочку.
Усі починають критикувати сорочку, аж доки не помічають, що таку саму носить і сам клієнт.
- Слухайте, - каже Чарлі, - базовий контракт уже підписаний, але ж ми можемо дещо поімпровізувати під час зйомок, так?
Всі погляди обертаються на Альфреда-Дюлера-дундука. [90]