- Дівчата, як ви ставитеся до того, аби швиденько перепихнутися зі мною - фіть-фіть і все?
Вони починають обурюватися, але йому це до вподоби.
- Бідолаха пришелепкуватий!
- Та краще сконати! Він посміхається.
- Даремно відмовляєтесь. Дівчата зазвичай кажуть «так» або надто пізно, коли хлопці вже не хочуть, або надто рано, коли їх ще ні про що не питали.
- До того ж, я ладен розщедритися на 5 штук. [112]
- Ні, тільки-но послухайте! Він вважає нас за потіпак!
- Ти таке чула? Та навіть і за сто штук... Октав регоче:
- Повідомляю вас, що Казанова часто платив своїм коханкам, у цьому немає нічого ганебного.
Потім він показує їм ехограму, яку отримав поштою.
- Подивіться на мою майбутню дитину. Чи я не став привабливішим?
Але він зазнав безславної поразки. Сіте-4000 розтанув за обрієм. Октав більше нікого не може зняти. Йому більше не вірять. Якщо існує річ, що несумісна з іронією, то це звабливість. Одна з дівчат запитує його:
- У тебе часом немає якогось журналу з інтер'єром приміщень?
- Який саме? «Newlook»? «Playboy»? «Penthhouse»?
- Ги-ги. Дотепно, як завжди, жалюгідний Октаве.
- Ти хоч розумієш, що стаєш вульгарним? Я сподівалася, що тобі вставлять клепку.
- Щось твої лікарі не довели справу до кінця. Дурило недоумкуватий.
Октав спускає очі та бачить свої ноги у фіолетових туфлях (вартість кожної з них дорівнює мінімальній зарплаті). Потім піднімає голову і починає лементувати:
- Годі вже жартів. Чи замислювалися ви хоч раз, милі дівчатка, що всі, кого ви бачите, усі бовдури в чортопхай-ках, взагалі усі люди, абсолютно всі без винятків помруть? І отой крутеликза кермом «Audi Quattro». І оця сорокарічна навіжена, яка щойно обігнала нас на своєму «Mini Austin». І всі жителі оцих будівель, що ховаються за нікчемними антишумовими стінами. Тільки уявіть собі купу трупів, на яку вони всі перетворяться! За все існування планети на ній жили 80 мільярдів людських істот. Затямте [113] цю цифру. Ми ходимо по кістках 80 мільярдів людей. Чи розумієте ви, що всі ті, хто отримав відстрочку, у майбутньому створять гігантський смітник, купу трупів, які гнитимуть. Життя - це геноцид.
Ось, нарешті він зіпсував їм настрій. Він задоволений собою. Він намацав зелену коробочку з лексомілом в кишені своєї замшевої куртки від Марка Джакоба. Вона надає йому впевненості, як ампула з ціаністим калієм герою Руху Опору перед допитом на вулиці Лорістон шістдесят років тому.
3.
Літак заповнений рекламістами. Якби він розбився, це було б початком перемоги у війні за Чесність. Але життя так влаштовано, що літаки з рекламістами не розбиваються. В авіакатастрофи потрапляють безневинні люди, боязкі закохані, благодійники людства: Отіс Реддінг, група «Lynyrd Skynyrd», Марсель Даді, Джон Кенеді-молодший. І це надає ще більшої пихи засмаглим представникам масових комунікацій - вони більше побоюються біржевих катастроф, ніж повітряних. Октав посміхається, набираючи цю фразу на своєму ноутбуці. Він V1P, у нього достатньо грошей, і він боїться - усе правильно. Він п'є горілку з тоніком в салоні «Espace-127». («В салоні «Espace-127» ви із задоволенням відкриєте ергономічні та комфортабельні крісла. Вони відкидаються під кутом 127 градусів, бо саме цей стан є найбільш природним для вашого тіла в умовах невагомості. Обладнані телефоном, індивідуальним відеопрогравачем та антишумовими шоломами, крісла «Espace-127» створюють ідеальні умови для роботи та відпочинку», - йдеться у рекламній листівці «Air France Madame».)
У бізнес-класі працівники відділу стратегічного планування чіпляються до арт-баєрш, зами генеральних директорів [115] забивають баки телепродюсеркам, а координа-тор-міжнародник мацає стегна директорки з розвитку. (У будь-якій конторі завжди легко розпізнати дівчат, які сплять із колегами по службі, - вони завжди вдягаються sexy). Уся ця груповуха, тобто «семінар», має на меті «укріплення зв'язків між членами колективу підприємства заради оптимізації внутрішньої комунікації щодо людських ресурсів». Октава давно вже навчили підкорятися такому стану справ, і потім, життя - це лише коротенький відрізок часу, відведений нам на цьому кругляку, що без упину обертається в просторі, тож навіщо витрачати його на нескінченні з'ясовування засад ОРГАНІЗАЦІЇ? Краще прийняти правила гри.
- Нас вимуштрували заради покори. Я серфінгую над глибочиною. Чиє тут хтось, хто насправді хоче мене трахнути без зайвих балачок?
Раніше подібні провокації викликали у присутніх посмішку, тепер - втому.
- Після всього того, що люди зробили для Бога, він міг би спромогтися на власне існування, як ви гадаєте?
Самотність у натовпі. Він без упину запитує свій авто-відповідач, але той завжди відповідає однаково: «Нові повідомлення відсутні».
Октав заснув під фільм із Томом Генксом (він більше, ніж актор, він - снодійне!). Він бачить у сні оргію на Багамах, де він обстежує пальцями вологі та гладенькі «кицьки» Ванесси Лоренцо та Хайді Клам. Він більше не скрегоче зубами. Йому здається, що він зав'язав із цією справою. Він відступив, відійшов на другий план, тримає відстань від цієї метушні. Із стриманим полегшенням він нарешті спускає у свої «Levi-Strauss 501» (колекція «Сумні тропіки», осінь-зима 2001). [116]
І ось виїзне Підприємство (чи краще казати «Антреприза») знову на землі. Антреприза розбирає свої валізи. Антреприза сідає в автобуси. Антреприза співає пісні Фугена, не розуміючи їхнього прихованого песимізму: «Оспівуйте життя, оспівуйте,/Наче ви завтра помрете», і ще: «Можливо, до завтра,/А може, й до смерті». Нарешті Октав зрозумів, чому космічний корабель у серіалі «Star Trek» називався «Enterprise»(1): «Rosserys & Witchcraft» нагадує цей літальний апарат, запущений у порожній міжзоряний простір у пошуках життя на інших планетах. До речі, у багатьох його колег такі дивні загострені вуха...
Прибувши до готелю, Антреприза розповзлася: одні кинулися до басейну, інші - в магазини, а решта відправилася спати. Ті, у кого безсоння, поскакали викаблучува-тись у «Роллс» на чолі з Оділь та її грудьми. Октав приєднався до них, замовив пляшку «Gordon's» і погодився покурити травички. На пляжі відразу все зрозуміло: чорні герли готові - уже чекають на побачення. Одна з них промовляє:
- Полинь до мене.
Через те, що вона говорить з конакрійським акцентом, Октаву почулося:
- Полий у мене.
Це смішно. Брехня є взаємною, і все добре. Він кладе руку їй на обличчя і муркоче:
- Любко моя, я не злягаюся з дівчатами, я з ними здебільшого прощаюся.
(1) Англійською «enterprise» означає «сміливість», але також перекладається як «підприємство».
Туристичний комплекс «Салі», що знаходиться під суворим наглядом сенегальської армії, включає п'ятнадцять [117] готелів: агенція вибрала «Савану», у якій є спальні з кондиціонерами, два басейни з нічним підсвічуванням, тенісні корти, міні-гольф, торговельний центр, казино та дискотека, і все це на березі Атлантичного океану. Африка змінилася з часів сафарі Гемінгвея. Наразі основну частину континенту Захід кинув напризволяще (СНЩ забрав тут два мільйони життів у 1998 році, здебільшого через те, що фармацевтичні компанії, що виготовляють ліки, - наприклад, американська «Bristol-Myers-Squibb», - відмовилися знизити ціни на свою продукцію). Ідеальне місце для мотивації кадрів середньоїланки: на цій землі, пошматованій вірусом та корупцією, безглуздими війнами та безперервними геноцидами, маленький працівник із капіталістичної країни з новою силою починає довіряти системі, в якій живе. Він купує маски з ебенового дерева та інші місцеві сувеніри, обмінюється (або думає, що обмінюється) з місцевими жителями поглядами на життя, надсилає поштові листівки із сонячними пейзажами рідним, які заздрять йому, сидячи у своїй паризькій зимі. Рекламістам показують Африку як антиприклад, аби вони хотіли повернутися додому, тішачись із того, що багато кому живеться гірше за них. І тоді решта року переноситься набагато легше - Африка є наочним втіленням Антисвіту. У тому, що бідні вмирають, багатії знаходять сенс життя.