Ми ріжемо океанські хвилі на скутерах, клацаємо «по-ларощами», ніхто ніким не цікавиться, усі вирядилися в місцеві тонги. Тепер в Африці, на відміну від минулих часів, білий, що звертається до чорного, не сприймається як расист-колонізатор; де там, все стало ще гірше. Відтепер він дивиться на чорного жалісним поглядом священика, який соборує приреченого до страти.
4.
Уривки діалогів біля басейну «Savana Beach Resort».
Помічниця директора (струшуючи воду): - Класна водичка!
Октав: - Ти не гірша!
Агентка з відділу розміщення реклами (вгризаючись у манго): - Обожнюю здорову їжу!
Октав: - Я теж здоровий.
Молодша арт-директорка (прямуючи до кафе): - Ходімо попоїсти?
Октав: - Попа... що?
Мотивація просувається з усіх боків. Ранки проходять у зібраннях-самовихваляннях, де підсумки колективної роботи підносяться до небес. Частеньке вживання слів «самофінансування» та «багаторічне погашення заборгованості» намагається виправдати відсутність новорічних премій. (Насправді всі прибутки нашого філіалу вивалюються до ніг лисих дідуганів з Уол-стріт, які ніколи не були в Парижі, палять товстенні сигари і не збираються нам дякувати. Наче середньовічні васали чи жертви Пунічних [119] війн, шефи «R&W France» складають перед акціонерами річну здобич, трусячись за свої чергові хороми, що куплені в кредит).
По обіді проходять сеанси конструктивної самокритики, направленої на винайдення нових способів збільшення продажів. Октав мучиться туристичною хворобою - проносом, - бо накладав у свій джин-тонік забагато льоду з місцевої води. Президент Філіп та Марк Марроньє час від часу відводять його убік «на кілька слів», типу: «Ми такі раді, що ти виплутався, не будемо про це згадувати, але ти бачиш, ми ж із розумінням ставимося до твоїх витівок, ми ж сучасні та просунуті шефи, тільки не звільняйся, добре?» Втім, це не завадило Філіпу нагадати Октавові, наскільки важливі зйомки ролика «Мегрелет» для майбутніх відносин між Антрепризою та групою «Мадон».
- Ми тільки-но провели спільну нараду з розробки рекламної стратегії, і нас там як слід нашпигували.
- Не переймайся, шефе, я більше не блюватиму на клієнтів. До речі, ти знаєш, що я знайшов ідеальну дівчину для ролика?
- Так, я знаю, південна така дівчина... Але її ж при-йдеться висвітляти потім.
- Не хвилюйся, це внесено до бюджету. Ти ще навіть не усвідомив усіх наших можливостей: беремо дівчину з гарною сідницею, додаємо обличчя іншої, ноги - від третьої, руки - від четвертої, груди - від п'ятої, коротше, фіксуємо людину - ми ж тепер людо-жокеї!
- Може, тоді замість режисера наймати для зйомок спеціаліста з пластичної хірургії?
Октав більше не збирається чинити спротив, але й не хоче принижуватися, отже, скажімо так, - він дозрів. Тож нарешті він пожвавлюється: [120]
- Та зрештою, чому ми не можемо взяти мулатку? Може, досить уже бути нацистами, як наші клієнти? Чорт забирай, мене вже нудить від цього нескінченного фашизму! «Nike» повернув петенівський вигляд своїм афішам «Nikepark», «Nestle» відмовилися від негрів у ролику про баскетбол, але це не означає, що ми повинні бути такими ж дебілами! До чого ми дійдемо, якщо всі мовчатимуть?! Реклама все поставила з ніг на голову: Ганді продає комп'ютери «Apple»! Ти це розумієш? Цього святого аскета, який відмовлявся від будь-якої техніки, жив найменшим і завжди ходив босоніж, примусили пропагувати інформатику! Ім'ям Пікассо назвали «Сітроєн», Стів Маккуін водить «Форд», Одрі Хепберн носить мокасини від «Tod's». Ти думаєш, вони не перевертаються у труні, ці люди, яких перетворили на комівояжерів? Це ніч мертвих, що ожили! Голокост канібалів! Ми пожираємо трупи! Зомбі працюють продавцями! І коли це все скінчиться? Навіть державна французька лотерея новий тираж білетів надрукувала з портретами Мао, Сталіна і Кастро! Вирішили підзаробити на тиранах! Хто це все зупинить, якщо ти, Філіпе, бос, не протестуєш проти расизму і негативного впливу всесвітніх комунікацій??!!
- О-ла-ла, яким же він став нудним, відтоді як припинив нюхати! Ти думаєш, я ніколи над цим не замислювався? Звичайно, мені не до вподоби ця робота, але я мушу думати про свою дружину, дітей, і я не такий пихатий і самовпевнений, щоб думати, ніби саме я все переінакшу. Під три чорти, Октаве, хоч трохи угамуйся! Тобі вистачить не дивитися телебачення, не ходити до «Макдоналд-са», зрештою, лайно, у якому ми купаємось, - це не моя провина, а ваша, тих, хто купує «Nike», зроблений індонезійськими рабами! Це легко - зневажати систему, але [121] водночас рухати її! І не слід вважати мене за шелепа тільки тому, що я потерпаю заради грошей! Зрозуміло, є речі, які я ненавиджу. І це не стосується відбору білошкірих дівчат, бо в цьому, зрештою, немає нічого дивного - це споживачі расисти, а не рекламодавці. І це не те, що мерці промовляють з реклами - образ великого митця ніколи їм не належав, усі ці генії переверталися у своїх трунах ще за життя. Ні, що насправді мене нервує, мій маленький Гуччі, - так це всі оці новомодні свята, нав'язані рекламою, аби примусити людей споживати ще більше. Мені настобісіло дивитися на те, як моя родина купується на всі ці вигадки! Ну гаразд, Різдво не чіпатимемо, хоч і його нам утелющили американці, але свято Матерів (завдяки маршалу Петену!), Свято Отців, Свято Бабусі за ім'ям однойменного кафе, Хелоувін, День Святого Пат-ріка, Святого Валентина, російський Новий рік, китайський Новий рік, Дні «Nutrasweet», зібрання «Tupperware», і ще казна-що! От-от усі дні календаря будуть зайняті брендами - святих замінять на 365 логотипів!
- О-о-о, бач, шефе, я недарма загнав тебе на слизьке! Я теж ненавиджу Хелоувін - був у нас собі День усіх Святих, то навіщо було шукати свята за океаном, я ніяк не втелепаю?!
- Бо це свято догори дриґом! Раніше ми ходили відвідати мертвих на цвинтар, а тепер мертві самі навідуються до нас. Це практичніше, бо не потребує від нас жодних зусиль - ЧЕРЕП І КОСТІ САМІ ЙДУТЬ У ГОСТІ! Це саме те, що вони обожнюють! Мертві-комівояжери, наче поштарі, які приносять календарі в подарунок від Пошти.
- Мені здається, що людям легше тисячі разів вирядитися в монстрів і встромити свічку в гарбуза, аніж згадати про близьких, яких вони втратили. Але у твоєму переліку [122] бракує ще одного найбільшого комерційного свята - Весілля; ось головний об'єкт найбільших рекламних кампаній і щорічних промо-акцій, починаючи із січня місяця: плакати весільного відділу «Printemps», «Gaieties Lafayette» та «Bon Marche», обкладинки всіх жіночих журналів, отрута радіо та TV, і так далі. Коротше, забивають молодятам баки. Вони ж думають, що одружуються тому, що кохають одне одного і хочуть бути щасливими разом, але насправді весілля потрібне лише для того, аби їм могли втелющити посуд, рушники, кавоварки, дивани, мікрохвильові пічки...
- Чекай, це нагадало мені одну річ... Ти пам'ятаєш історію з «Barilla», коли ти запропонував слоган зі словом «щастя»?
- А, так... Але юристи нам пояснили, що це неможливо використовувати, так?
- Саме так! Бо слово «щастя» вже використає «Nestle». ЩАСТЯ НАЛЕЖИТЬ «Nestle»!
- Мене це не дивує! Ти ж знаєш, що «Pepsi» заявляє права на синій колір?
- Та невже?
- Саме так, вони хочуть викупити синій колір, стати його власниками, але це ще не все: вони фінансують освітні програми на компакт-дисках, і безкоштовно розповсюджують їх у початкових класах. Таким чином, діти навчаються у їхніх школах за комп'ютерами «Pepsi». Вони звикають бачити поряд зі словом «спрага» напис «Pepsi».
- І коли вони дивляться в небо кольору Pepsi, їхні очі блищать кольором Pepsi; якщо вони падають з велосипедів, то їхні ноги вкриваються синцями кольору «Pepsi»...
- Так само із «Colgate»: вони пропонують відеокасети викладачам, аби ті пояснювали малюкам, як треба чистити зуби пастою... їхньою пастою... [123]
- Так, я також про це чув. «L'Oreal» робить те саме із шампунем «Petit Dop». Вони хочуть і волосся нам мити, і мозок.
Філіп починає шкірити зуби, але це не заважає Октавові продовжувати:
- Мені приємно, що ти всім цим цікавишся...
- Я розумію: через те, що в нас немає нічого іншого, реклама заполонила собою все. Вона стала єдиним ідеалом. Це не природа, це надія, яка не виносить порожнечі.