- Це жахливо. Зачекай, не йди, якщо ж ми вже розмовляємо, розповім тобі чудовий анекдот. Коли рекламодавці не знають, як збільшити продаж, чи просто так, аби виправдати свої скажені заробітки, вони замовляють РОЗРОБКУ НОВОЇ ОБГОРТКИ. Вони достобіса платять агенціям, аби ті змінили вигляд їхніх продуктів. Вони проводять нескінченні наради. Одного разу я був у «Kraft Jacobs Suchard» у того хлопця з коротеньким чубом - як його, Антуан Пуасар, чи Поншар, чи Подар, щось таке...
- Пудар(1).
- ...так, Пудар... ну й прізвище... Так от, він показував мені різні варіанти логотипів і питав мою думку. Він тішився і був на межі оргазму, бо відчував себе необхідним і важливим. Він розклав на підлозі свої проекти, ми сиділи віч-на-віч у їхньому офісі у Велізі, він гладенько поголений, з краваткою «Tintin et Milou», і я з припухлою пикою, п'ємо холодну каву, яку принесла стара й хвора на задишку секретарка, яку ніхто не трахав уже років тридцять. Я подивився йому в очі та тієї ж миті відчув, що він вагається, він уперше в житті запитує себе, якого біса він тут робить. Тоді я запропонував йому вибрати першу-л іпшу з розробок, він [124] навмання витяг перший логотип, примовляючи: «Ігдики, цигдики, цигдики де, абель, фабель, дурмане», - і саме цим варіантом логотипу сьогодні заліплені полиці усіх європейських супермаркетів... Як тобі ця байка? НАШУ ОБГОРТКУ ВИБРАНО НАВМАННЯ.
(1) «Poudard» у французькому жаргоні має значення «чоловічий статевий орган», а також «воші».
Але Філіп уже давно накивав п'ятами. Він не любить, коли його примушують кусати руку, що його годує. Він уникає довгих дискусій. Він ховає свій протест у далеку шухляду під назвою «щомісячне самобичування за обідом у «Фуке». Ось чому він такий млявий із самого ранку.
Октав зробив вдих-видих теплого повітря. По затоці тихо-тихо курсували вітрильники. Усі дівчата з Антрепризи наплели собі косичок, аби бути схожими на Іман Боуї (а в результаті стали схожими на старого Бо Дерека). Під час Страшного суду, коли всіх рекламістів притягнуть до відповідальності, Октава вважатимуть винним лише частково. Бо він усього-на-всього звичайний апаратник, простий службовець, який навіть засумнівався одного дня. До того ж він може розраховувати на поблажливість судів - його перебування в Медоні, хіба це не пом'якшуюча обставина? До того ж на відміну від Марроньє він ніколи не отримував Каннського лева.
Він телефонує Тамарі, своїй платонічній повії, думаючи при цьому про Софі, матір його дитини, якої він ніколи не побачить. Якось забагато втрат для одного життя.
- Я тебе збудив?
- Учора ввечері я зняла клієнта у «Плазі», - защебетала Тамара, - ти уявляєш, у нього «хвіст» був за розміром як дитяча рука! Мені б довелося розчепіритися, аби його ввіпхати. ОБЛАДНАЙТЕ ВАШУ КУХНЮ НАШИМИ [125] КОМБАЙНАМИ БУМ-БУМ ВИБИРАЙТЕ ДБАЛО, ВИБИРАЙТЕ ВДАЛО.
- Це що таке?
- Це? А, це аби не платити за телефон: вони час від часу передають рекламні повідомлення, зате всі розмови безкоштовні.
- Ти погодилася на цей жах?!
- У «CASTO» Є ВСЕ, ЩО ВАМ МОЖЕ ЗНАДОБИТИСЯ. CASTOCASTOCASTORAMA. Отакої... але зрештою я звикла, і ти звикнеш. Про що це я? А, так ось, мій учорашній клієнт, на моє щастя, у нього не встав, так і висів млявий, але здоровенний, як у жеребчика, присягаюся. Тоді я показала стриптизика на ліжку, він запитав, чи не можна занюх-нути «доріжку» з моєї ноги, після цього ми дивилися якесь кіно, і зрештою я дешево відбулася. «INTERMARCHE - МУШКЕТЕР ПРОДАЖ». А зараз котра година?
- Третя дня.
- У-а-а-а-а, я валюся з ніг. Я була до сьомої ранку у «Банані» і під кінець уже наліплювала штучні вії до зубів. А ти як, усе гаразд? Ти де?
- У Сенегалі. Я нудьгую без тебе і намагаюся читати «Світ опановують повії»(1).
- Припини ці жарти, бо я блювону прямісінько у свою сумочку. «CAILLAUX CAILLAUX CAILLAUX - ТОРШЕРИ», - ВІДПОВІЛА ЛУНА. Ти не міг би зателефонувати мені пізніше?
(1) Йдеться про роман Мішеля Уельбека «Світ опановують надії».
- Ти тримаєш слухавку біля вуха? Стережися, бо мобільні телефони руйнують ДНК. На мишах проводили досліди: з тих, що знаходилися поряд із мобільним телефоном, здохли 7 5%. Я купив спеціальну прокладку на вуха [126] і тобі раджу зробити те саме. Особисто я не дуже хочу померти від якоїсь пухлини в мозку.
- Але ж, любий Октавчику, у тебе немає мозку! «КОНТИНЕНТ - ЗАДОВОЛЕНИЙ КЛІЄНТ!»
- Вибач мені, але від твоїх дебільних джингл ів у мене розболілася голова. Я відключаюся, спи спокійно, моя газель, моя берберочко, моя «Рятівниця з Марракешу».
Проблема сучасної людини не в тому, що вона зла. Навпаки, із суто практичних міркувань вона хоче бути доброю і люб'язною. Просто вона ненавидить нудьгувати. Нудьга сповнює її жахом, а втім, немає нічого більш корисного і цілющого, ніж добра доза щоденної порожнечі, мертвих годин, тупого заціпеніння, наодинці чи навіть разом із кимось. Октав це зрозумів: справжній гедонізм - ось що таке нудьга. Лише вона допомагає радіти сьогоденню, але ніхто цього не розуміє: навпаки, аби не нудьгувати, усі біжать до телевізорів, до кінотеатрів, в Інтернет, до телефонів, занурюються у відеоігри чи глянцеві журнали. Вони ніколи більше не проявляються в тому, що вони роблять. Чим далі, тим більше дозволяють іншим діяти через себе, наче їм соромно зізнатися, що вони дихають тут і зараз. Сидячи перед телевізором, нишпорячи Інтернетом, розмовляючи з кимсь по мобільному телефону або граючи у щось на «Playstation», ми не живемо. Ми відсутні там, де ми є. Ми не мертві, але зрештою і не зовсім живі. Було б цікаво підрахувати, скільки годин на добу ми відсутні і скільки присутні в реальному світі. Усі ці апарати фіксують нашу відсутність, тож важко буде їх обдурити. Люди, що засуджують масову культуру, мають удома телевізори. Ті, хто критикує суспільство споживання, мають картки «Visa». Безпорадне становище. [127]
З часів Паскаля нічого не змінилося: людина шукає порятунку від страху в розвагах. Хіба що розваги заполонили собою все й витіснили Бога. Але куди подітися від розваг? Протистояти страхові.
Світ стає ірреальним, коли перестає бути нудним.
Октав насолоджується власною бездіяльністю під кокосовою пальмою. Він щасливий, бо спостерігає за спарюванням коників на піску і белькоче:
- Того дня, коли всі люди на землі погодяться нудьгувати, людство буде врятовано.
Його вишукану журбу перериває буркун Марк Марроньє:
- То що, із Софі насправді все покінчено?
- Еге ж, зрештою, я не впевнений... А чого це ти питаєш про це?
- Просто так. Можемо поговорити кілька хвилин?
- Навіть якщо я відповім «ні», ти все одно зі мною розмовлятимеш, просто тому, що я твій підлеглий.
- Це так. Тоді заткни пельку. Я бачив сценарій, який ви продали «Мадон». Це - катастрофа. Як ви могли зляпати таке лайно?
Октав тре вуха, аби переконатися, що він добре чує.
- Зачекай, Марку, хіба не ТИ наказав нам накласти цього перегною?
- Я? Ніколи я такого не казав.
- У тебе амнезія чи що? Вони відкинули дванадцять наших пропозицій, і ти сказав, що час застосовувати план ЛОХ, і в останню хвилину...
- Вибач, що перериваю тебе, але ти, наркомане не-долікований, не плутай ролі, О'кей? Я знаю, що саме наказую [128] своїм креаторам. Ніколи я не дозволяв тобі пхати подібний мотлох, до того ж нашому найважливішому клієнту. Мені набридло червоніти по самі вуха, коли доводиться вечеряти десь у місті. «МЕГРЕЛЕТ». ВИТОНЧЕНЕ І ТІЛО, І РОЗУМ». Ні, ти просто плюєш на нас всіх!
- Чекай-но, Марку. Ми вже звикли до твоєї традиції втручатися, коли про все вже домовлено. Але сценарій «Мегрелет» уже продано, протестовано, уже відбулися дві наради. Запізно щось змінювати. Я добре поміркував і...
- Я не для того тебе наймав, аби ти міркував. Це не проблема - все покращити, бо фільм іще не знятий, все можна змінити. Послухай, що я тобі скажу: ви з Чарлі хоч убийтеся, але мусите змінити цей сценарій під час зйомок. Чорт забирай, під загрозою імідж «Росса»!
Октав мовчки погоджується. Він добре знає, що Марка хвилює не імідж «Росса», а власне крісло, яке може стати катапультою. Якщо вже сам Філіп вирішив перекинутися з ним кількома фразами, виходить, на нього добряче насіли в «Мадон». Це нагадує історію з розпеченими стільцями. Іншими словами, цього вечора в сенегальському повітрі запахло звільненням, і з великим жалем Октав здогадується, що йдеться не про нього.