Хай буде все, тільки не «Магсіа Ваїіа»! Час від часу Оділь пригортається до нього, коли їх бачать її подружки, тільки-но вони відвертаються, вона теж відсторонюється. Не те що там він їй подобається, ні, просто вона хоче викликати заздрість подружок Октав почувається старим і потворним у такому молодому і гарному оточенні. Він хапає її за руки і лютує:
- Які ви нудні, вісімнадцятирічні кокетухи!
- Не нудніші за деяких тридцятитрирічних розлучених самців! [140]
- Це точно. Єдина річ, яку я ніяк не можу змінити, це мій вік.
Він залицяється до всіх гарненьких дівчат, аби не встигати думати, чого він чіпляється до всіх гарненьких дівчат. Відповідь знайти дуже легко: щоб не залишитися з однією з них.
Пізніше так нічого і не сталося. Октав провів Оділь до кімнати - її хитало. Він розлігся на ліжку, а вона пішла до ванної кімнати, і він чув, як вона блювала. Потім вона спустила воду, почистила зуби, сподіваючись, що він нічого не помітить. Коли вона роздяглася, Октав спочатку удавав, наче спить, а потім і насправді заснув. У кімнаті тхнуло блювотиною та «Флюокарилом».
Дорогою назад у літаку жінки жалілися одна одній на зіпсовані зачіски та несправні дезодоранти. Октав голосно декламував «Слова, слова» Алена Делона з пісні Даліди:
Так дивно
Я не знаю що сталося зі мною сьогодні ввечері
Я дивлюся на тебе наче вперше
Я не знаю як тобі сказати
що ти моя чарівна історія кохання
яку я ніколи не дочитаю
Ти вчора і сьогодні
і завжди
Ти моя єдина правда.
Дивно, якими важливими іноді стають другорядні, здавалося б, речі.
Ти, як той вітер, що на скрипках грає і здалеку троянд доносить аромат. [141]
Жоден з його однолітків не наважиться сказати щось подібне.
«Для мене ти єдина музика, що змушує зірки кружляти в танці».
Він частенько реготав над цими словами разом зі своїми сп'янілими друзями. Чому вони здавалися йому такими смішними? Чому нам стає незручно від романтики? Ми соромимося власних почуттів. Ми цураємося високих слів, ніби чуми. Але навіщо нам звеличувати нашу черствість?
Ти моя заборонена мрія
Мій єдиний біль
І моя остання надія.
Секретарки, які зараз заливаються сміхом, дивлячись на нього, залилися б сльозами перед першим-ліпшим чоловіком, який би насмілився промовити «ти моя заборонена мрія», дивлячись їм просто в очі. А може це нервовий сміх - через нестерпне бажання? Вони змінюють тему і починають теревенити про спеціальні пільгові тарифи на друк фотографій для співробітників Антрепризи. Своїх шефів вони називають виключно за ініціалами:
- Хіба ФХП вже поговорив з ПІТ?
- Треба обговорити це з ЖФД.
- Пі-Пі-ЕМ із ХПТ і РГП пройшло нормально?
- Так, але ЛЖ та АД нічого не затвердили.
Решту часу вони буркотіли і висловлювали невдоволення скороченням талонів на обіди. Октав кожного разу намагається сміятися голосніше за всіх, інколи в нього це навіть виходить.
6.
Після чоловіків, яких не пощастило впіймати, жінки стають такими, що їх важко переконати. У літаку, що прямував у зворотному напрямку кілька днів по тому, Софі читала поштову листівку від Октава і не знаходила в ній нічого цікавого. Вона чекала на його дитину, але більше не кохала його. Уже більше місяця вона зраджувала його з Марком Марроньє. Він запросив її до себе в Сенегал, де вирішив продовжити відпустку.
Спочатку вона неймовірно страждала. Розійтися з коханим чоловіком і носити його дитину - це потребує надлюдських зусиль, ні, треба уточнити, нелюдських зусиль: звіриної сили. Це все одно, що довго-довго відрізати собі ногу, без знеболювальних та іржавим ножем. Потім вона вирішила метатися. її кохання перетворилося на ненависть, тому вона й зателефонувала босу Октава, на якого працювала кілька років тому. Він запросив її на обід, і отут, у ресторані «Quai Ouest», вона здалася - розревілася і виклала все як є. Марроньє тільки-но розстався зі своєю останньою манекенницею, тому вся ця історія влучно збіглася з його сердечною незайнятістю. Він замовив «севіш із пектункулюсом та рибою в маринаді». [143]
Октав зателефонував Софі на мобільний тоді, коли Мар-ронье вже гладив її ногу.
- Алло! Софі? Чому ти не відповідаєш на мої дзвінки?
- У мене немає твого номера.
- Як це так, немає мого номера?
- Я стерла його зі свого мобільного.
- Але чому?
- У мене не вистачало вільного місця.
Вона поклала слухавку, вимкнула мобільний і дозволила поцілувати себе над вазочкою з шоколадним десертом. Наступного дня вона змінила номер телефону.
Софі витирала з пам'яті все, що їй заважало.
Октав нічого не знав про її роман із Марроньє, хоча ця новина могла б зробити його щасливим: якщо тобі наставляє роги твій шеф, можеш сподіватися на звільнення. Літак, у якому летіла Софі, також не розбився. Марроньє чекав на неї в аеропорті в Дакарі. Вони кохалися раз на день протягом тижня. Обидва уже були в тому віці, коли і цього аж надто вистачає. Ніхто з них не страждав, їм подобалося байдикувати разом. Все їм здавалося тепер таким простим і несподівано очевидним. Не те що люди з роками стають більш щасливими, просто вони занижують планку. Стають толерантними, неупередженими, визнають свої невдачі. Використовують кожну мить відстрочки. Марк і Софі не підходили одне одному, але їм було добре разом, що зустрічається рідше. Єдине, що їх дратувало, так це збіг їхніх імен із назвою бездарного серіалу «Марк і Софі».
Часом не через це вони вирішили померти? Чи...
ЗАЛИШАЙТЕСЯ З НАМИ! ПРОДОВЖЕННЯ РОМАНУ - ПІСЛЯ РЕКЛАМИ!
МОЛОДИЙ БОРОДАТИЙ ДИЛЕР СТОЇТЬ НА ВЕРШИНІ ЗВАЛИЩА, ШИРОКО РОЗКИНУВШИ РУКИ. НАВКОЛО НЬОГО ЗІБРАЛАСЯ ДЮЖИНА КЛІЄНТІВ. ВОНИ ВДЯГНУТІ У СВЕТРИ ЗКАПЮШОНАШ,КУРТт«К-ХШ»,БЕЙСБОЛКИ1РІЗНОМАНПНІ ШОРТИ. ВОНИ ВШАНОВУЮТЬ ЙОГО СЕРЕД ЦЬОГО ПУСТИЩА
РАПТОМ ДИЛЕР ГОВОРИТЬ:
- ІСТИННО КАЖУ ВАМ,ХТО З ВАС ПЕРШИМ КИНЕ У МЕНЕ КАМІНЬ?
ОДИН З АПОСТОЛІВ ПОДАЄ ЙОМУ СТВЕРДІЛУ ГРУДКУ КОКАЇНУ:
- ГОСПОДЬ, ПРИЙМИ ЦЕ.
ТУТ ЛУНАЮТЬ НЕБЕСНІ СПІВИ, 13 НЕБА НА ЦЮ БІЛУ ГРУДКУ КОКАЇНУ В РУКАХ НАШОГО СВЯТОГОДИЛЕРА ПАДАЄПРОМІНЬ СВІТЛА
- ТИ КАМІНЬ, І НА ЦЬОМУ КАМЕНІ Я ЗБУДУЮ ЦЕРКВУ СВОЮ. ПОТІМ НАША БОРОДАТА СУПЕРЗІРКА РОЗТИРАЄ ГРУДКУ
В РУКАХ,АБИПЕРЕТВОРИТИ їїНА БІЛИЙПОРОШОК. КОЛИ ВІН РОЗКРИВАЄ РУКУ, ТО НА ЙОГО ДОЛОНІ ВИДНО ДВАНАДЦЯТЬ АБСОЛЮТНО РІВНИХ «ДОРІЖОК» КОКАЇНУ.
- ПРИЙШТЬЦЕІНЮХАЙТЕ,ЦЕДУШАМОЯ,ЯКУЯВЩДАЮ ВАМ.
ДВАНАДЦЯТЬ УЧНІВ ПАДАЮТЬ НА КОЛІНА, ПРЯМО НА СМПТЯ, І КРИЧАТЬ:
- АЛІЛУЯ! ВІН ПОМНОЖИВ «ДОРІЖКИ»!
PACKSHOT: КУПКА БІЛОГО ПОРОШКУ У ФОРМІ ХРЕСТА ІЗ ЗАСТРОМЛЕНИМИ В НЬОГО СОЛОМИНАМИ.
СЛОГАН (ГОЛОС ЗА КАДРОМ): КОКАЇН. СПРОБУЄШ ЄДИНИЙ РАЗ, НАЛЮБУЄШСЯ БАГАТО РАЗІВ.
IV. МИ
Аби наше звернення до публіки
справило на неї значне враження,
ми мусили убивати людей.
Теодор Кашинскі,
так званий «Унабомбер».
З маніфесту, надрукованого
у «Washington Post» і «New York Times»
19 вересня 1995 року
1.
Ми всі були шоковані самогубством Марка. Але не можна сказати, що його вчинок нас спантеличив. За офіційною версією його віднесло підводною течією в морі на узбережжі Салі. Але ми ж бо прекрасно знаємо, що він потонув сам, аби позбутися свого гнітючого життя. Ми помічали, що його посідають постійні депресії, відчували, що він бореться із собою, підживлювалися його удаваним запалом і квапливо змінювали тему, коли він заводив розмови про самогубство. Ми заплющували очі на те, що Марк поволі вбивав себе, ми нічого не робили, аби врятувати його. Ми поховали його ще до його смерті. «Король майже мертвий, хай живе король!» На похороні, який відбувався на цвинтарі Баньйо, 300 рекламістів щосили давили сльозу, причому найбільше терли очі ті, хто його не переносив і завжди бажав йому смерті, - вони відчували свою провину в тому, що їхня мрія здійснилася, і тепер мучилися питанням, кого ж їм віднині ненавидіти. Щоб досягти успіхів у рекламі, просто необхідний ворог, аби його трощити; раптова ж втрата такого стимулу страшенно спантеличує.
Ми були б не проти, якби ця церемонія виявилася оманою. Ми стояли на похованні величезного провокатора, [149] дивилися, як у землю опускають труну, і не втрачали надії, що це найвдаліша Маркова витівка. Яке б це було щастя, якби раптом камера від'їхала убік і ми б побачили, що ця церемонія - насправді просто вистава: священик виявився б підстаркуватим актором, заплакані друзі почали б сміятися, десь позаду команда техніків збирала б проводи, а режисер кричав би: «Знято!» На жаль, ніхто «Знято!» не кричав.