А листя падають...

Бо щоб родивсь, як інші - мудрим,
То щоб я відав про життя,
Хіба ж би я тоді женився,
Хіба ж би ти була моя?
Бо як я був колись дурненьким -
То я сміявся і співав,
А зараз вже як одружився -
Навіть пісні позабував.
Як був малим - я був щасливим,
Бо знав і радість, і життя,
О, як би я хотів сьогодні
Стать знов таким як в ті літа.
18.5.1976 р.

НАЙБІЛЬШЕ ЗЛО
Якщо ви людині зробили добро,
Душею, немов, прив'язались,
То знаю, що вас обминатиме зло,
Хоч би з ним й зустрітись старались.
Не бійтеся чесних в житті ворогів,
А бійтесь байдужості й страху,
Бо то - найстрашніше, що є у житті,
Як десь у житті зробиш маху.
Не бійтесь ніколи своїх почуттів,
Вривайтесь у саму їх гущу,
Бо тільки у них, якщо хочете знать, -
Ви знайдете силу цілющу.
Бо той, хто кохає, хто любить життя -
В тих здійсняться всі їх бажання,
Бо все остальне - то не більше, як гра,
А щастя лиш там - де кохання.
Бо той, хто не може в житті без тепла,
Хто любить і ще того хоче -
В житті не причинить нікому він зла,
Хіба що когось залоскоче.
20.7.1967 р.

ЛЮБИТИ ЛЮДИНУ
Любити людину - це, значить, в житті
Ніколи не мати спокою,
Любити людину - це, значить, в житті
Буть просто не кимсь, а - собою.
Любити людину - це, значить, війна
Усім хапунам й казнокрадам,
Яких не цікавить порядність і честь
А тільки портфель і зарплата.
Любити людину - це, значить, в житті
Буть гордим завжди і щасливим,
Що можеш людину від зла захистить
Коли на ту сиплються сливи.
Любити людину - це, значить, життя,
Це, значить, - за правду, за квіти!
І вічно в житті пам'ятати, мій брат,
Що Сонце - єдине на світі.
18.7.1967 р.

Я ТЕБЕ ВПІЗНАЮ
Я тебе, мій краю, де б не був - впізнаю,
Бо тебе я, Ненько, з пелюшок кохаю.
Взнаю по волошках голубих і синіх,
А також по вербах, горах і долинах.
А якщо зав'яжуть чи закриють очі -
Всеодно впізнаю по піснях дівочих,
Взнаю в шепотінні поля із зірками,
В ніжнім шелестінні вітру з листочками.
А якщо так трапиться, що відмовлять вуха?-
Всеодно впізнаю я по диких грушах.
Взнаю по трояндах, запаху черешні,
Я ж бо не приїзджий, тут живу - тутешній.
Я тебе, мій краю, скрізь завжди впізнаю,
Бо тебе, як Неньку, дівчину люблю,
Взнаю по кульбабах що цвітуть весною,
А також по соняхах і по солов'ю.
25.5.1961 р.

ЖИТТЯ ІДЕ
Так життя я не любив скільки жив на світі,
Поки, врешті, у гаю фею запримітив.
Може я ввірвавсь в життя просто ненароком,
І, як кажуть, я на неї глянув не тим оком.
З того часу, хоч убий, я не сплю ночами,
Кажуть люди захворів, ніби я очами.
З того часу, де б не був - скрізь мені не спиться,
Й де б по світу не ходив - мчусь, щоб подивиться.
А життя іде, іде. Меншають каблуки.
І від того що мовчу - то ще більші муки.
Стану. Думаю. Дивлюсь вечором на Місяць,
В нього, певно, міліони цих красунь за місяць,
Він цілує всіх підряд й розум не втрачає,
А тут, навіть, і з одною, що робить, не знаю.
7.6.1961 р.

ТИ НЕ ЧЕКАЙ
Ти не чекай коли тюльпани
Підпалять ліс з усіх сторін,
І зацвітуть в містах каштани,
І захурделиться жасмін.
І не сиди, не жди, не кліпай
Як наближається весна,
Й коли в душі відчуєш літо -
Дай волю ніжності сповна!
Ти не сиди, не жди, не кліпай,
І не шукай нову біду,
Й коли в душі відчуєш літо -
Тоді до тебе я прийду.
Не плач, не гнівайсь, не кощунствуй -
На горизонті йде весна,
І буде квітів ціле військо,
Але між ними ти - одна.
І поки джміль тебе там знайде,
Або, нарешті, ти джміля -
Не треба будеш ти нікому,
І не поможе трай-ля-ля.
Не плач, не гнівайсь, не кощунствуй
Як луг від краю в край цвіте,
Бо ти не встигнеш озирнутись,
Як все навколо відцвіте.
І відшумить веселе літо
Твоїх не здійснених надій,
І тільки плакатиме вітер,
Що ти нічия, й він не твій.
Не плач, не гнівайсь і не бійся,
Якщо зустрінеш ти джміля.
Весна іде з чарівним військом,
Щоб ти щасливою була.
Любов на квіточку похожа