А листя падають...

І жаби кумкають до ранку,
А я від тебе ні на крок,
Свою чекаю 'фуліганку'.
8.6.1967 р.

ОСІНЬ
Осінь завжди мою душу бентежить
Де б не ступив я - однако підстежить.
Осінь, вона, ніби жінка примхлива -
Трохи тендітна а трохи сварлива.
Осінь вселяє упевненість, розум,
Мрійність вербички і ніжність берези.
Осінь мене наповняє думками,
Ніжним коханням, солодкими снами.
Осінь, як мати, щось щиро порадить,
І, щоб не зробив ти - то всьому дасть раду.
Осінь, це - вічна вершина думок,
Звідки й до Бога не більше, як крок.
Осінь приходить, як виклик душі
Тій, що кохає, що пише вірші.
Осінь приходить - душа тверезіє,
Ледве губатий вітрами повіє.
Бо зразу за осінню прийде зима
З холодом лютим, немов Сінельга,
Закидає тут же дороги всі снігом,
Причепить вам бороду й зробить вас дідом.
19.9.1968 р.

ЧОРНИЙ КІТ
Падає на поле вечір помалесеньку
Й за собою тягне зіроньки злегесенька.
Заховалось Сонце за високі гори
Й тут же за собою затягнуло штори.
А в цей час, схопивши чорне покривало,
Темна ніч все поле в чорний тік сховала.
Що як Місяць глянув - то перелякався,
Ніби там великий чорний кіт сховався.
31.7.1968 р.

ПРИЙШЛА ЗИМА
Нарешті і зима прийшла
У білому холоднім шпальті,
І біля ніг моїх лягла,
Як білий пес, що на асфальті.
І захотілося мені
Погладить те пухнасте диво,
А тут зірвався вітерець
І диво в небо завихрило.
1.5.1997 р.

ЗАМЕТІЛЬ
Я люблю безмежну сніжну заметіль,
І вітри веселі, що гамують біль,
І отой безжалісний в полі сніговій,
Що, як погляд милої з-під суворих вій.
Він хоч і холодний - та бентежить кров,
Бо живе в нім казка про красу дібров.
Я б дивився вічно на той дивний шквал,
Що горить під сонцем, ніби карнавал.
19.12.1996 р.

НЕ ЛЮБЛЮ Я ЗИМУ
Не люблю я зиму за короткі дні,
За морози люті в сивому вбранні,
За її бездушність до отих звірят,
Що у лісі синьому цілі дні тремтять.
19.12.1996 р.

ПЕРЕВТОМИЛИСЬ
І я, і бджоли потомились,
Й перевтомилися гаї,
Хоч ще то там, то тут літають
Понад дорогами джмелі.
А бджілки всі залізли в вулик
І сумно всі про щось гудуть,
Напевно згадують про літо
Й про те - як соняхи цвітуть.
27.7.2005 р.

ЩОБ НЕ ЛІНИВСЯ
-Ти чому, моя кохана,
Не приходиш в гості,
А біжиш, мов угоріла
До рудого Кості?
-Ну навіщо нам з тобою
Жить як в тому перці,
Як тобі я так потрібна,
Як хрін треба редці.
Я до Кості як прихожу -
Скільки хочеш квасу...
Ну а в тебе, дорогенький,
Ні грошей, ні часу...
Краще буду я до Кості
Цілу ніч тулитись,
Ніж на тебе ідейного
З відстані дивитись.
Я до Кості як прихожу -
Вся душа кайфує,
Бо у нього навіть ліжко
Як прийду - танцює...
Не берусь тебе судити,
І рвати стосунки,
Тільки жінці, окрім грощей
Треба ще й цілунки.
Ой, ти хлопче, ой ти, любий,
Хочеш мати вдачу,
То не будь же ти і в ліжку
З жінкою ледачий.
14.8.1981 р.

ЛОВЛЮ ПОСМІШКИ
Немов туман бажання розбігаються,
Неначе дим - зникають юні дні,
А феї йдуть, а феї посміхаються
І знаю, що не всім і не мені.
А тому сам їх посмішки хапаю
І, ніби злодій я ловлю їх сміх.
Й про те що я жорстокий - те я знаю,
Але не можу, вибачте, без їх.
Тому й ловлю їх посмішки медові
І їх красу несу в своїй душі,
Й кладу їх всі у рими волошкові,
Аби вони прикрасили вірші.
5.5.2000 р.

НЕЗАБУДОЧКА
Де схилилась берізка до ясена -
Твої очі засліплюють зір,
І до тебе я мчусь, моя ясненька,
Як весняний потік з сивих гір.
Я не вірю, що щастя не збудеться,
Що в садку не розквітне бузок,
І що, світла моя незабудочко,
Більше вже ти не прийдеш в садок.
Дай тобою наніжусь, награюся,
Вип'ю тугу, як чарку вина.
Подивись, як під вікнами, хатами
Із дроздами гуляє весна.
Я не вірю, що щастя не збудеться,
Що в садку не розквітне бузок.