А листя падають...

Та цього ти не оцінив,
Й твою прочовгану подругу
Чомусь ніколи не любив.
Але за тебе був горою,
Де тільки міг - там захищав,
Й був ладен впасти головою
За те в житті - чого не мав.
Бо ти не був ніколи другом,
Просто таким - не тим, не сим,
Любив собою хизуватись,
Як на морозі сивий дим.
І, написавши сот дві віршів,
З себе пророка возомнив,
Але тебе я, присягаюсь! -
Найбільше всіх в житті любив.
Ти як і я поки ніхто,
Й козирним вже не станеш тузом,
Бо так же само як і я -
Ти був ще більшим боягузом.
За друзів треба писки рвать,
Навіть як тигри перестріли,
А не пожари роздувать
Із - за якоїсь, навіть, діви.
28.7.2005 р.

КРИЧАТЬ КОТИ
Кричать коти. Так завивали
Дроти на вітрі у ту ніч -
Як нас матуся роздягала
І заганяла всіх на піч.
Можливо молебні котячі
Під завивання злих духів
Були для когось нетерплячі -
Та я від них ну, просто, млів.
І я їх слухав цілі ночі,
Мати казали:
-Спать лягай!
А я ото закрию очі
А сам в думках гайда у гай.
І я не спав. Мені здавалось,
Що то голосять комиші,
В які на ніч зібрались духи
З натхнених Лесиних віршів.
14.3.1961 р.

СПОВІДЬ ПОЕТА
Юхимовичу В. Подоляну М
-Щоб робив я - Юхимович,
Щоб не Лондон і Бальзак,
Хто б мої купляв щедеври,
Де б знайшовсь такий чудак?
Хто б зайшов до магазину
Щоб купить мої вірші,
Щоб не баба Клава й Нюра -
Продавщиці від душі?
Що до книжечки Бальзака
І до тома Купріна
Не давали Подоляна
І мої вірші сповна.
То ж нехай живуть на світі
Принципові продавці,
Бо і сам не знаю того -
Як би зводив я кінці?
25.12.1984 р.

ЖИТТЯ КРУТИТЬ ЛЮДИНОЮ
Хтось людиною так крутить,
Ніби, чорт козою,
Що не встигнеш озирнутись -
Як вже й смерть з косою.
І ніякі голосіння
Вам не допоможуть,
Душу витрусять із тіла,
Прах на стіл положать.
Життя крутить людиною,
Як осінь листочком,
Тут ось жив, ходив, сміявся -
Й ось лежить клубочком.
Вчора радував і ніжив
Полум'ям гарячим,
А як впав - закрилось небо
І бувай, козаче...
І на ваше тепле місце
Прийдуть молоденькі
Ті, що будуть вже співати
І пісні новенькі.
Я стою й радію мовчки.
А чому? - Не знаю.
Може тому, що й цю весну
З вами ще стрічаю?
Ну а як же я - людина,
Це сильне створіння,
Чим від листя відрізняюсь
У хвилини тління?
Скоро й ми як і листочки
Личком всі поникнем,
Добре, ще як добрим словом
Хтось за нами гикне.
12.10.2001 р.

МИКОЛАЙ І БАТЬКО
Батько, коли я кінчив школу
Дав оберіг мені - Миколу.
Перехрестив мене в дорогу,
А далі, мов, довірся Богу.
Надійсь на себе і на небо,
І буде в тебе все як треба.
З тим я й ступив в широкий світ,
Але не все робив як слід.
Шукав в житті свою дорогу,
І не завжди молився Богу.
Шукав краси земної цвіт,
Та не завжди духовний світ.
Бо істини не знав я теї,
Що самий страшний яд, то - феї.
Тому я стільки літ підряд
Те і робив, що пив той яд.
Й тепер, як дров я нарубав,
То і про Господа згадав.
І слава Богу! Слава Богу! -
Що допоміг знайти дорогу.
17.9.2003 р.

НАЙБІЛЬША ЦІННІСТЬ
Найцінніші в нашім світі -
Це господні заповіти,
Й хто подружиться із ними -
Ті не стануть голубими.
Найцінніші в нашім світі -
Це дружина, діти, квіти,
Світлі запахи дібров,
Ніжність, вірність і любов.
Найцінніші - честь і розум,
А де честь - обходять грози,
І хто ці закони знає -
Того й лихо обминає.
22.1.2001 р.

ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ
Йду я в світ сивіючи, де Боги живуть,
І за мною тисячі в царство те ідуть.
Голови похнюпивши, йдуть на божий суд
Й ті, що вічно мучились,
Й ті, що чинять блуд.
І ніхто не вирветься з тих обіймів рук -
Будь ти хоч міністром,
Й будь хоч Гек, чи Чук.
І чи жив ти праведно - кара всім одна!
От і справедливість. От вона яка!
То ж, навіщо, думать про Небесний рай?