А листя падають...

Краще все що маєш - на землі роздай...
Зацвіла черемуха у моїм садку,
З юності спекотної в мудрий світ іду.
Ой, моя черемушка! Білий - білий цвіт,
Забери від мене хоч з десяток літ.
7.5.1997 р.

ВКРАДЕНІ НАДІЇ
Кожен день в нас 'Варшав'янка'
Під вікном гвалтує.
Радуйсь ,мамо - Україно!-
То народ святкує.
Всі втікають з України
Поближче до Бога,
Щоб не бачить ту сволоту,
Родом від бульдога.
А Кравчук з Плющем регочуть,
-Хай народ помріє,
Ми ж, Ванюшка, не садисти,
Хто ж їх пожаліє?
7.2.1997 р.

ДВІ ДОРОГИ
Життя - це квіти це і бруд,
Що вічно в парочці ідуть.
Й куди б ти , брате, не пішов -
Там де біда, там і любов.
І все це так переплилось,
Що важко взнать, де рай, де зло.
У власний дім було зайдеш,
Й де Бог, де чорт - не розбереш.
Зустрінеш фею - то змія,
Змію зустрінеш - ангеля.
Хочеш любить - хочуть убить,
І що тоді, скажіть, робить?
Тому з усіх доріг, дорог -
Іди по тій, що каже Бог!
І завжди, брате, пам'ятай:
Там, де любов - там тільки рай.
А там де ніч і де війна -
Там світом править сатана.
Із двох доріг пізнай одну,
Але не ту, що на війну.
Як будеш ти богослухняним? -
Обійде бруд, обійдуть ями.
А щоб була легка дорога -
Не забувай хвалити Бога.
Бо там де Бог - любов і рай,
І це ти вічно пам'ятай.
25.5.2004 р.

Я ВСІХ ЛЮБЛЮ!
Шумлять жита і хвиленьками грають,
А десь в садку виспівує кларнет:
-Я всіх люблю, я всіх жінок кохаю,
Але за що? - так це вже мій секрет.
Й чим більше я живу - тим більше жити хочу,
Вдивлятись в небо, в далі голубі,
Й за цю любов, за ці веселі очі -
Я вдячний тільки Богу і тобі!
12.6.2000 р.

БІЛА КАЗКА
Цілу ніч надворі вітер,
Як гієна завива,
То постукає у двері,
То в кватирку із двора.
То підніметься, як коршун
І завиє в димарі,
Мов за ним чорти женуться
Не іначе, як мітлі.
Ми з татусем під пірину
Поховались, лежимо,
Ну а він як загуркоче
Кулачищем у вікно.
І патлатими бровами
Вліз проз щілинку до нас
І гукає: гей, хазяїн,
Із Різдвом Христовим вас!
А як ми проснулись вранці,
Закричали всі'ура!'.
Дуб у шапочці - вушанці
Танцював серед двора.
І в веселу білу шубу
Хтось одяг усі поля.
А з небес летіла казка
Білим снігом - Різдвяна.
26.1.1984 р.

Є ТИП ЛЮДЕЙ
Є тип людей: зустрінеш вперше,
А, ніби, знаєш все життя,
Бо їм довіриш ти, як тещі,
Не лише душу а й життя.
8.2.1997 р.

МОЯ КОХАНА
Моя супутнице життя,
Які в житті ми безталанні,
І хоч всі перші почуття -
Вони бувають і останні,
Але й вони то - пустота,
То - острівець далеких згадок.
Як жаль, що ти уже не та,
Як жаль, що ти вже без загадок?
17.9.2003 р.

ТАКОГО НЕ ЗНАЙДЕШ
Я знаю: ти мене не любиш,
Але й від мене не підеш,
Бо де такого ще придурка
У світі білому знайдеш? -
Який би міг тебе любити
І примхи всі твої прощать,
І кожен день в любу погоду
Й серед зими гриби шукать.
13.6.2003 р.

ЯКЩО ТИ РАБ?
Як хочеш довго жить,
То мусиш страх осилить,
Бо, там де страх - людини там нема,
У тій душі знаходиться нікчема,
Що помирає ледве не щодня.
Бо там де страх - людини четвертинка,
Бо там де страх - там вічний раб сидить;
А той хто раб - хіба то є людина?
А про тварин не хочу говорить.
3.12.1997 р.

ПІДХОДИТЬ ЧАС
Підходить час такий в житті
Коли ніщо вже не цікавить,
І, навіть, феї чарівні,
Які вже більше нас лякають.
Охота десь піти в гайок,
Або упасти на проваллі,
І цілий день, немов король
Дивитися в космічні далі.
Все виробить колись ресурс -
Будь то Венера, чи Юпітер,
І хто-зна, може буть колись,-
Десь разом з нами зникне й Вітер.
3.4.1997 р.

ІДУ ПО БЕРЕЗІ ЖИТТЯ
Море житейське переплив,
Іду по березі життя,
Ну ще прилив, ну ще один -
І ти нічийна, як і я.
Цвіте окація, цвіте,