А листя падають...

На хвилинки три зайдеш?
Хочу глянуть на ті чари,
Чим прохожих ти печеш,
Що не можуть всидіть в хаті -
Як по вулиці ідеш?
6.5.1969 р.

ОХОРОНЕЦЬ ТАЄМНИЦЬ
Вже моя голова посивіла,
Як веселий холодний димок,
А душа, ніби, помолоділа,
Як притрушений снігом садок.
І не віриться зовсім, що скоро -
Вже і правнук піде в перший клас,
Тільки жаль, що в його товаристві
Вже не буде ніколи більш нас.
І вони як і ми колись, люба,
Підуть в гори розваги шукать,
Й може сядуть під тим самим дубом,
Де колись ми любили гулять.
І піде, як і в нас все по кругу:
Поцілунки, і сльози, і сміх,
Будуть нові і нові подруги,
Боже мій! Скільки буде ще їх!
І піде як і в нас - все по кругу,
Таємниці дуб вміє тримать,
А тому я вважаю, що дубу
Можуть всі, як собі довірять.
А тому я б хотів через дуба
Всім онукам привіт передать.
29.4.2003 р.

ТІЛЬКИ МИТЬ
Із тобою пройтись - що в раю побувати,
І подихати запахом квітів і трав,
Із тобою побуть - це ту силу пізнати -
Про яку чули всі, але мало хто знав.
Із тобою побути - це полями дихнути,
Це почути пісні солов'я і дібров;
Із тобою побути - це щастям дихнути
Тим, яке в нас в житті називають - любов.
Чи багато нам треба?- не знаю, не знаю,
Але впевнений я - що лише всього мить,
А тому я життя зможу тій лиш довірить,
Що мені зможе миті ті вічно творить...
24.4.1990 р.

ПОЛЬОВА ЦАРІВНА
Йду по вулиці й зриваю,
Мов суниці із грядок -
Ніжні посмішки дівочі
І кладу в вірша рядок.
Так по слову, по другому
І дивись, уже - сонет,
І нехай тоді хто скаже,
Що Кудрицький не поет.
Щось не можу зупинитись,
Мов прорвались небеса,
Я пишу а ті диктують,
Це ж хіба не чудеса?
Кожна жіночка - суничка,
Кожна дівчина - бузок,
І їх світлі білі личка -
То вінець усіх казок.
Де не глянь - там Веселини,
Там - царівни польові,
А мені оті Галинки -
То поезії нові.
Поки я збирав у кошик
Ті сунички й квіточки -
Прилетіли дві синички
І закінчили рядки.
А коли наповнив кошик
Я по вінця до кінця,
То приніс його додому
І подякував Творця.
14.4.2003 р.

КВІТКОВЕ ПОЛЕ
Життя - це поле квіточок,
А я у полі тім - жучок,
Який весь день по квітах лазить
Через тини і перелази.
Бо квіточки, коли цвітуть -
Вони жучка до себе ждуть -
Хоч через пні, чи перелази,
Аби прийшов, аби полазив...
26.9.2003 р.

КРИНИЧЕНЬКА
Ну ж у дівчини і стан!-
Глянеш, небо рушиться,
Й, ніби грізний океан
Вся душа ворушиться.
Що голівонька, що ніс,
Що вже біле личенько!-
Видно, Бог її створив,
Як в степу криниченьку.
Хто не їде, хто не йде -
Той в степу зупиниться,
Бо усім, як і мені
Хочеться напитися.
От так очі, от так стан,
Ой, рятуйте людоньки!
Ой, як хочеться схопить
Те дівча за грудоньки.
Боже милий! Боже мій!
Що зі мною твориться?
Все б я випив з тих... криниць
Страх, як пити хочеться...
5.9.1997 р.

БІЛЯ РІКИ
Сохнуть і дерева,
Сохне і трава.
День від дня все меншає,
Мерзне голова.
Крутить у суглобах,
Біль в моїй душі,
Вже й писать не хочеться
Про любов вірші.
Хочеться упасти
Десь біля ріки
І дивитись в небо
Як пливуть віки.
26.5.1997 р.

РУСАЛКА
Колись, як був я ще малий -
Мати русалками лякали,
Щоб в ліс, і в жито не ходив,
Аби ті не залоскотали.
Але, коли я вже підріс -
Рішив піти як смеркне в жито,
Та так - аби ніхто не знав,
І щоб було все шито-скрито.
Проте, я скільки не ходив,-
Ніде русалки не знаходив,
Поки рішився і пішов
Я на ставок - на тихі води.
Бо, там у лузі, у ставку
Говорять теж жили патлаті,
І як темніло надворі
Гасали, мов коти по хаті.
І хоч боявсь їх - все ж пішов,
Бо я і справді вірив в казку,
І там побачив я в ставку
Кого б подумали ви? - Машку.
Не знав, радіти чи втікать,
Ну ж не стоять, узявшись в боки,