А листя падають...

Ти хворіть не маєш права,
Ти ж не завуч і не Бог,
Адже в праці ваша слава,
Ти ж - радянський педагог.
Адже ти не просто вчитель,
Ти - наставник, доставщик,
Ти - куратор, оператор,
ВТК і комірник.
А начальства в тебе стільки -
Як у літній день роси,
А як треба вам курсівка -
Не ходи і не проси.
Так що вірно зауч робить,
Хай її 'боронить' Бог!
Хай за всіх у морі кисне ,
Ти ж працюй за чотирьох.
22.10.1980 р.

ЮВІЛЕЙ
Жуковській о.
Ювілей, це вже не свято,
А скоріше що біда,
Бо вже поруч з вами жінка
Не така вже й молода.
І не так як це раніше
Щебетала і могла...
Що кохала, обнімала -
Не хватало ночі й дня.
Що до ранку дожидалась,
Аби та настала мить,
Коли любий все покине
І до неї прибіжить...
Юбілей, це вже не свято -
А скоріше сум і біль,
Це коли пройшло вже літо
І приходить заметіль.
Та, проте, якщо ти можеш
Ще любить і чарувать,
То за це ото й хотів би
Свого келиха піднять.
І при цьому побажати
Стільки в цьому світі жить,
Поки будеш ти кохати,
Поки зможеш ще любить.
21.5.2005 р.

СВОЇЙ НЕВІСТЦІ
Танюші
Розцвіли під вікном георгіни
І мальвіни у повний свій зріст,
Я додому ішов після зміни
Під веселий бджолиний твіст.
І раділи навколо берізки,
Навіть вітер десь в полі сховавсь
Бо сьогодні в моєї невістки -
Рік учбовий у школі почавсь.
Дорогенька моя, неповторна,
Як я радий, що ти у нас є,
Що така ти прудка і моторна,
І що там де пройдеш, все - цвіте.
Нехай роки тебе не лякають,
Нехай квітне піснями твій дім,
Нехай дітки твої підростають
На добро і на радість нам всім.
Нехай доля тебе не обходить -
І цілує тебе кожен раз,
Щоб завжди ти була молодою
Й чарувала, як квіточка нас.
Як я хочу щоб ти веселилась
І не знала ні горя, ні сліз,
І щоб вічно тебе ми любили
Так, як люблять на світі беріз.
Щоб співала душа твоя й грала -
Так як в полі веселий цвіркун,
І до ста літ - неначе гітара
Грала всіми акордами струн.
19.4.2004 р.

СИНУ
Не знаю, чому посміхалися зорі?
А в серці, неначе, як миші в коморі -
Все шкрябають, шкрябають,все щось
гризуть,
А роки проходять, а роки ідуть.
О, сину мій, сину, повір, щохвилини
Я чую твій голос, як пісню в гаю.
Навіки прокляв я червону калину
А з нею і молодість також свою.
Як спати лягаю - спокою не маю,
Ночами шукаю тебе у ві сні,
За що ж тоді мучусь, за що ж проклинаю,
Скажи ж мені, синку, я юність свою?
Скажи мені, синку, ну чим завинив я
Що цілими днями, ночами один,
Скажи ж, мені милий, мій хлопчик єдиний,
Та хто ж не хотів би щоб в батька був син?
26.10.1962 р.

ОТЕЛО
Можливо час колись пролине
І в серці біль зневаги згине,
Але , порадьте, як простить
Тому - хто любить біль робить?
Як же ,скажіть, простить розбій
Отій худобині блатній,
Яка заливши очі хмелем,
Вважає, що вона Отело?
Й хоч роки, як бурхливі води
Стирають з пам'яті журбу,
Та поважать себе не стану -
Як підлість будь - кому прощу.
Таких як ти вбивати треба,
Бо де горілка - там і зло,
І, видно, що обом нам, хлопче,
В цьому житті не повезло.
13.9.2001 р.

ГРІХ І БРЕХНЯ
Може це і грішно? -
Та не нам судить,
Як людині хочеться
Й ще когось любить.
Може це і грішно? -
Важко це сказать,
Як сусідка тулиться...
Як їй відказать?
Жаль, що зрозумів я
Істину оту,
Як уже по суті
Потяг мій ту - ту...
Може це й негоже,
Може це і гріх,
Та, щоб міг сьогодні
Я б, мабуть, їх всіх...
А тому, вам - любі,
Хочу всім сказать:
-Люди! Не соромтесь
Ніжить і кохать!
Бо все те що вчили
Нас колись - брехня.
Гріх не там, де люблять,
Де гріха нема.
21.11.1984 р.

ЛЮБОВ І ВІЧНІСТЬ
Чи то годинник зупинився,
Чи забарилася зима,
Чи то так час іде повільно
Коли коханої нема?
Чи може хтось вчепивсь за хвильку
Й держить руками обома,