А листя падають...

Ти втікала, я біг за тобою,
А навколо гуляла весна,
Що я, навіть, і не помітив
Як і зрілість до мене прийшла.
Ну а ти посміхалась все більше,
Мов ромашка в садку польова,
І хоч я не торкнувсь твого тіла,
Але знав, що ти будеш моя.
І якщо сказать чесно й відверто:
/Хоч тоді я ще цього й не знав/,
Що, якби я тебе не зустрів був -
То й поетом ніколи б не став.
14.8.1967 р.

ЛІЛЕЯ
Як глянув на тебе то, ніби, до мене
Весь світ поклонився чолом,
Запахло волошками,
Веснами, грозами
І в серце ввірвавсь бурелом.
А ти ніби лілія
В нас на ставочку -
Світленька, лагідна, вся, як - весна.
Скільки шукав я тебе - не знаходив,
І ось, як не дивно - сама ти прийшла.
30.10.1965 р.

РОЗДУМИ ПІД ЗОРЯМИ
Дощик над полями
Моросить зірками,
Хтось очима небо
Косить вечорами.
Бо як вийду в поле
Під вербою стану,
Доле моя, доле,
І куди не гляну -
Скрізь уже покоси
І стерня колюча,
І невже пройшла вже
Молодість палюча?
І невже ніколи
Більше не вернеться,
І з тобою стрітись
Вже не доведеться?
Заспівали тихо
Десь в селі дівчата,
З квочкою щебечуть
У дворі курчата.
І ніколи квочка
Вже курчам не стане,
А тому і юність
В пам'яті не в'яне.
20.5.1961 р.

ЗАКУВАЛА ЗОЗУЛЯ
Закувала рано у садку зозуля,
Як живеш, як маєш, ти моя Світуля?
Чи в садку ще й досі тьохка соловейко
Як ідеш додому з гаю ти пізненько?
Хто, скажи, запалює в ту хвилину свічки,
Як ідеш із Місяцем з гаю ти від річки?
Закувала рано у садку зозуля,
Ну а я, кохана, жду тебе я, жду я.
с МІСТЕЧКО 2.5.1961 р.

В ДІБРОВІ
Чуєте, в діброві вітри гомонять,
З ким тебе, дівчино, можна порівнять? -
З лагідним і теплим вітерцем серпневим,
З зіронькою в небі, чи з садком вишневим?
Може з літнім Сонцем, що раненько сходить,
Чи з тією кізкою, що по лузі бродить,
Може з перепілкою, що співає в полі,
Чи в садку з берізкою, що благає волі?
Як дивлюсь на тебе - музика ввижається...
Чуєте, в діброві гомонять вітри?
То моє так серце вечорами б'ється,
З ким тебе, дівчино, порівнять, скажи?
Будь я композитором! - отаку як є ти
Я б поклав на музику всю тебе без змін,
Був би я художником - ти була б Оленкою,
Тільки вже б не мила ноги до колін.
Все що в світі бачив чарівне і миле,
Все воно, все разом то, кохана, ти.
Ну, скажіть бо люди! Хай нам скаже небо,
Де таку ще можна зіроньку знайти!?
Як зоря далека і близька, як мрія.
Тут була і зникла, як торішній лід.
Як приходить вечір - спати не лягаю,
Та ніяк не можу розшукать твій слід.
Де ця невидимка і чому втікає
Як під ранок з неба ясний Оріон?
А вже над горою Місяць догоряє
І в мою хатинку залітає сон.
29.1.1965 р.

ЗАКОХАНИЙ І НІЧ
Чи прийдеш ти, чи ні - не знаю,
Але я жду, я дожидаю.
Уже за північ, спать лягають,
А очі ні - вони шукають
Тебе в нічній далечині.
Проте, ніхто не йде. Ні, ні!
А тільки б'є будильник хвилі,
Та ноги відміряють милі.
І так туди, і так сюди -
Хоч ти іди, чи хоч сиди.
Ніде ні кого не зустрінеш,
Хіба що тінь свою обнімеш,
І так всі ночі, і всі дні.
А ніч прийде - тебе в ві сні
Знов обнімаю і цілую.
І, навіть, голос твій я чую.
Мій дім завжди тебе чекає,
А вже над містом день палає.
8.8.1961 р.

КОЛИ ЗАКИПАЄ КРОВ
Знаю я, що так буває часом,
Що порою хочеться кричать,
Як до вас нема нікому діла,
І не знаєш, де себе дівать?
Як ідеш по вулиці й благаєш
Першій, що зустрінеться - візьми!...
Все віддам! - що тільки забажаєш,
Тільки зупинись й поговори.
Як в душі така бува хвилина,
Що, здається, вся душа горить,
Що й змію у гості запросив би -
Якби та уміла говорить.
Як в душі така порою криза -
Що, здається, піснею весь світ,
Що душа, як посох на все небо
І не знаєш, де те все подіть?
А літа проходять, ніби, тіні.
І тобі - ні здрастуй, ні бувай.
А Дніпро як плив - пливе й понині,
Від одного гаю в інший гай..