Але рішив я зачекать,Бо щось мене тримало поки.Вийшла красуня із водиСтрунка, оголена, патлатаЙ мені кивнула: йди сюди!І тут же стала лоскотати.Тоді і матір я згадав,Яка мене попереджала,Та сила, певно, неземнаБіля русалки задержала.І, переборюючи страх,Я, звісно, дамі підкорився...Й на неземну її красуНеначе вкопаний дивився.А через місяць, може два -На тій русалці я женився...6.11.1980 р. ЗАГЛЯДАЮ В НЕБО Я Заглядаю в небо яЯк в природи душу,Боже, скільки ніжностіВ золоті дібров!Хто ж це чудо витворив?Хто ж це чудо витончив?Люди кажуть - Сонечко,Я кажу - любов.Боже, що то творитьсяУ житті моєму,Боже, що то творитьсяУ душі моїй?Як же серцю хочеться,Щоб співала горличка,Тільки де гарантія,Що потрібний їй?Ще в селі на вигоніНе співали жайвори,А в гаю за річкоюНе шушукав гай,То ж чому чужі жінки -Всі, неначе, квіточки,Хоч бери до раниКожну прикладай.Заглядаю в небо я,Як в дівочу душу,Боже, скільки ніжностіВ сутінках дібров!Хто ж це чудо витворив?Хто ж це чудо витончив?Люди кажуть - Сонечко,Я кажу - любов.11.11.2001 р. ГОРОБЦІ І СВІТАНОК Люблю світанок й дні воскресні,Що заворожують мій зір,І як в садку цвітуть черешні,І тишу, що крадеться з гір.Люблю я день, який сповзаєВ ранковім дремі з хмарок в ліс, І на берізки поглядає,Як я на шовк коханих кіс.Люблю світанок. Як над лісом -Димить злегесенька туман,І горобців, що сплять всю нічку, Щоб ранком день принести нам.24.4.2000 р. ПЕРШІЙ КОРОЛЕВІЗгадав про Місяць над горою,Про ті чудові світлі дні,Як познайомились з тобоюКолись на пляжі в Ірпіні.Як я тремтячими рукамиВперше твоїх торкнувсь колін,Й мені здалось, що надімною,Ніби, роздавсь небесний дзвін.А ти у Місячній короніСеред туману і росиСказала там, де паслись коні:-Усе що хочеш - все проси.А я незнав, про що йшла мова,Чого ж і ще було просить -Як нічка й так така чудова,І річка поруч нас біжить.Пройшло уже багато років,Скільки відбулося подій! -А ти ще й досі в тій короніСтоїш у пам'яті моїй.30.10.2000 р. МІДНА КОПІЙКАНе пройде і сто літ як і ми всі помрем, Як над нами насиплють кургани,І ніхто на той світ не візьме свій гаремЯк колись фараони й султани.А якщо ти нікого в житті не любив, Не кохав, не робив людям радість -Будеш сам на тім світі, як бовдур лежать, Обійдуть тебе Валі і Каті.І забудуть про тебе і мертві й живі, Ну кому така радість потрібна,Що життя прожила й ні людям, ні собі, Як копійка на смітнику мідна?То ж кому такі принци потрібні, скажіть, Що крім сну ті нічого не знали?А тому, хто живий, я вам раджу - любіть, Щоб про вас добрим словом згадали.Тих, хто щастя творив, тих хто ніжив, любив -Тих в житті не судили й не судять...Бо якщо ти любив - значить щастя творив, Значить ти щось робив добре людям.То ж кохайтесь, любіть, не жалійте вогню, Не жалійте коханим цілунків!Бо у тому вогні, що в душі аж на дні -Тільки там і шукай порятунку.19.6.1997 р. ДУРМАН Ще і сьогодні перепілкиВсю ніч співають за селом,Неначе грають на сопілці,Мов серце крають перед сном.Я пам'ятаю, як в дитинствіУ росах зіроньки шукав,І як незграбно, і невмілоТебе в гаю поцілував.І з того часу, як не дивно,З'явилась Муза і тоді -Стало все ніжним і рожевим,І зорі стали голубі.А ми під небом вальс кружлялиНа лузі з гордим буркуном,А поле, ніби, нас навмисноПоїло ніжним дурманом.О, як би я хотів сьогодніНапитись того дурману,Щоб в дурня знов перетворитьсяЙ віддчуть ту силу чарівну.Відчуть ту ніжність й насолодуІ того дотику тепло,Яке мене ось стільки роківМанило, мучило й пекло.Бо, як колись в тобі відразуВідчув всі радощі життя,