А листя падають...

9.6.1983 р.

ТРАВА ШОВКОВА
Біля хати, де трава шовкова,
Там, де мальви села стережуть,
Місяць, задивившись на діброви,
Вирішив над річкою здрімнуть.
А як в полі почало світати
Він у небі зорі позбирав,
І, немов гірляндами на свято -
Всі гілки в гаю поприкрашав.
21.12.1997 р.

ЛІТО
Я кожен раз, як прийде літо,
Біжу послухать шум дібров,
Немає кращого нічого:
Як в світі - сонце, ліс, любов.
Бо хай хоч що було б у світі -
/Хоч ти крутись, хоч ти божись!/,
Але без ніжного кохання -
Нікому з нас не обійтись.
21.11.1997 р.

ГРУДЕНЬ
Ось і грудень вже примчався
В ліс на білому коні.
І, до мене привітавшись,
Закружляв у табуні.
Я дивлюсь як він пустує,
Сипле листям із беріз,
Що аж боляче дивитись
І не можна, щоб без сліз.
Бо не завтра-післязавтра
І до мене він прийде,
Схопить душу за горлянку
І на бойню поведе.
6.10. 2004 р.

БІЛИЙ СНІГ
І знову сніг, і знову білий,
І знову білий-білий день,
Засипав в лісі нашу вілу
І всівсь в садку на Ірин пень.
14.12.1997 р.

НАБЛИЖАЄТЬСЯ ВЕСНА
В вікно постукала синичка,
Немов гукнула: Гриць, проснись!
Сніжок відкидай від кринички,
І на лісочок подивись.
Поглянь, як тетери токують,
А за вікном, немов старці -
Неначе діти галасують
Весь день нахальні горобці.
Й хоч сніг ще пада над полями
І огризається зима,
Але весна іде гаями -
Весела, збуджена, як я.
І хоч сніги на осокорі
Веселим зайчиком горять,
Але сороки вже готові -
Щось важливіше розказать.
22.2.1984 р.

НАД СТАВКОМ
Останній раз над цим ставком
Я п'ю ранкову прохолоду,
І наблюдаю, як карась
В нім каламутить чисту воду.
Як гладять білими крильми
Веселі чайки сонце днями,
І як кидаються вони
Весь день у став за карасями.
10.9.1992 р.

ЗА ГОЛУБОЮ ДАЛИНОЮ
За голубою далиною -
Нові планети і світи,
О, якби я хотів з тобою
Туди поніжитись піти.
Зайти до зір, що шепчуть з полем,
До Сонця в гості завітать,
І від землян - небесним людям
Наше вітання передать.
І заодно на колісниці
Промчатись з Зевсом по хмарках,
І передати паляниці
Усім без винятку Богам.
Посидіть там в небесній ложі,
І поклонитися зіркам,
За те, що ті, як прийде вечір -
Всім посилають нам сангам*.'
28.10.1968 р.

НІЧЧЮ В СТЕПУ
Степ гомонить. А цеї миті
Дрімають зорі вдалені,
І щось із вечора до ранку
Вони нашіптують мені.
А Місяць в білому костюмі
Гуляє гордо в небесах,
І, ніби яхта в синім морі -
На всіх несеться парусах.
І де бере він стільки сили,
І де бере він стільки чар,
Що кожну нічку мчить щосили,
Щоб кинуть в душу всім нам жар?
21.10.1961 р.
*Сангам - любов

ЙДЕ ВЕСНА
Кажуть, люди, що у Київ
Мчить весна із Коломиї.
Над лісами, селами,
З квітами веселими.
Йде і озирається,
Мов вона ховається.
А як брови морщить -
З хмар злітає дощик.
Й там, де хмарка та пройде,
Все на дріжджах, мов росте.

ПРОЛІСОК
Виліз пролісок із снігу
Й показав Морозу фігу.
Котики, що зиму спали
Теж з кущів повизирали
І радіють ніби діти
Що наступить скоро літо.
3.3.1961 р.

НАЙБІЛЬША НАГОРОДА
Пахнуть липи в нашому садку
І горять ранковою росою,
Знаю я, що скрізь тебе знайду,
Навіть, щоб сховалась за горою.
Буду заглядати в ніч очей,
Ловлячи думок твоїх утому,
Тільки б стати вічним, як Кощей,
Ніжності хильнувши замість рому.
З вуст твоїх, неначе з джерельця
Буду пити вічну насолоду,
І ту мить хапати без кінця,-
Як найбільшу в світі нагороду.
30.6.1971 р.

ФОТО
Лежить на столі в мене фото,
Дивлюсь я на нього - вона
Ота, що завжди, ніби пісня,
Ота, що завжди, як весна.
Дивлюсь я на нього і з сумом
Пригадую вічно той час,