А листя падають...

Як тебе покохав,
Синій іній упав -
Як кохання пізнав.
Не виніть ви її,
Люди добрі, простіть,
Не виніть ви її
І мене не виніть.
Ходить, бродить журба,
Ходить, бродить, кричить,
Ходить, бродить журба,
Тільки серце мовчить.
Мабуть в тому життя,
Що його не збагнуть,
Мабуть в тому життя -
Як не знаєш, як буть.
Мабуть в тому життя -
Як твій розум бурлить,
Холи хочеться вам
Ще любить і любить.
21.10.1982 р.

ДЖЕРЕЛА ПРИСТРАСТІ
Передімною ти завжди,
Як цвіт над річкою калини,
Як швидкохідні поїзди,
Що мчать через поля й долини.
Як я давно засумував
За джерельцями пристрасті,
З яких я вічну ніжність брав,
Як молодість із вічності.
25.11.1982 р.

НЕ ЖУРИСЬ, БЕРІЗОНЬКО
Не журись, берізонько,
Ось прийде весна,
Задимиться хмарками
Без і бузина.
Запалає полум'ям
Груша лісова
І війне тим полум'ям
По полях, гаях.
Пустять мальви стріли,
Зацвіте будяк,
А в садку під вікнами
Запалає мак.
Засміється полум'ям
Золотий ріпак
І почне вибрикувать
Під ліском гопак.
Зіроньки-кульбаби -
Пишні і малі
З див поприсідають
Низько до землі.
Будуть шепотіти
Верби повногруді
І манить прохожих
Веснами дихнути.
Не журись, берізонько,
І не будь сумна,
Ще й до тебе прийде
Чарівна весна.
Будеш ще пишатися,
З квітами шептать,
Й грудоньками-вітами
Поле чарувать.
25.10.1982 р.

ЯКБИ Я ЗНАВ
Крізь всі перепони і труби
До тебе приїду, прорвусь,
Аби тільки знав, що кохаєш,
Аби тільки знав, що зійдусь.
Будь тричі в житті ти повія,
Будь тричі заміжня, чи так...
Бо ти моя радість і мрія,
Хоч знаю, що скажуть - чудак.
І хай з неба падають гори,
І Боги метають громи:
Пройду перед ними я гордо,
Щоб знав, що разом будем ми.
Хай люди що хочуть говорять:
Мені на їх плітки - начхать.
І самі високії гори
Не в змозі мені помішать.
За тебе, як звір перед смертю
Піду на таран на стрільця,
Аби доторкнутись до тебе,
Щоб славити разом Творця.
Крізь мідні труби і крізь дим
Прийду до тебе молодим,
Прийду, щоб радувать і жить,
Прийду, кохана, щоб любить!
5.1.1982 р.

Я ТЕБЕ БЕРІГ
Я тебе беріг для щастя,
Для кохання, для душі,
Я тебе беріг, як свято
В заметілі і дощі.
Я беріг тебе, як мрію,
Як святиню із святинь,
Я беріг, немов надію,
Як добро весільних скринь.
Я беріг тебе для себе,
Для майбутньої сім'ї -
Як найкращий витвір неба,
Як найкращий цвіт гаїв.
5.1.1982 р.

О, ДОЛЕ!
Ти у мене вкрала спокій
А мені дала любов,
Й з того часу, ніби злодій
Жить не можу без дібров.
О, моя ти доле люта,
Ну нащо така любов,
У якій одна отрута,
Що аж скручується кров?
Ну навіщо людям муки
Й безкінечна тріпотня?
Краще б вже вернула спокій,
А любов собі взяла.
30.10.1982 р.

ПЕРЕПОЛОХ У ЛІСІ
Наполохані берізки
Біля озера стоять,
Де веселі сироїжки,
Озираючись тремтять.
Дуб на спину похилився
І хіхікає з сосни,
Що вона свій ніс задерла
І заснула до весни.
Клен нахально навалився
На калину через тин,
На рум'янець задивився
І забувсь про карантин.
Туя гордо подивилась
На оті всі чудеса,
І, тихенько позіхнувши,
Задивилась в небеса.
29.10. 1982 р.

РАДІЙ, ЩО ЖИВЕШ
День прожила й радій, небого,
Що ще живеш ти слава Богу!
30.5.2005 р.

ЗАПОВІТ
Як помру я, друзі,
То мою могилу
Викопайте в лузі,
Та ж не плачте, милі.
Смійтесь і жартуйте,
Як над полем грози,
Ну кому, скажіть ви,
Треба ваші сльози?
На моїй могилі
Посадіть дубочка,
Щоб у літню спеку
Вабив холодочком.
Та і взимку буде,
Певно, теж тепліше,
А тому, як тільки...
То й садіть хутчіше.
Він мене листочками
До весни зігріє
Вже й тоді, як поле