А листя падають...

За що себе давно не поважаю,
За те що я чиню, немов розбій.
Ну як це так, в чуже забравшись жито,
Їй говорить, що я тебе люблю?
Це ж треба буть природженим бандитом!
А я дружину хочу мать - свою!..
30.1.1983 р.

ІНКОГНІТО
Хоч в мені ти плоть від плоті -
Та тебе я відпущу,
Хоч без тебе, як без неба,
Як без вітру і дощу.
Кожну ніченьку ти снися,
Кожен день на язиці,
Ледь піднімусь й ще не вмиюсь,
І пішло все про... млинці.
Ну чому любов жорстока,
Скільки зваб в ній і біди? -
Варто лише закохатись,
Щоб її ловить сліди.
А тому, прости кохана,
Хай хоч як тебе люблю!
Тільки з вкраденим коханням,
Знаю, що не проживу.
31.1.1983 р.

ДВІ КРИНИЧКИ
Він пригрівсь біля твоєї довірливості,
Пив за здравіє, бариню грав,
І завжди присягався у вірності
В тій - якої ніколи не мав.
А тому, скільки я пам'ятаю,
Ти була, ніби в тіні ночей,
Щоб ніхто не помітив що в тебе -
Дві криниченьки замість очей.
16.2.1983 р.

БЛИСКАВКА
Блиснули очі, мов блискавка з ночі,
Жаром вогню обпалило лице,
Грім відгримів і сховавсь в лісі вечір,
А погляд як пік - так і досі пече.
Важко пройти як тобі вісімнадцять
Ніжне дівоче лице
Те, що тебе, ніби блискавка грушу
В полі вогнем обпече. 6.3.1986 р.

ОДА
присв'ячена колективу художньої
самодіяльності з Красницького
воєводства з Польської республіки
ФРАНЦІШЕКУ
Цілий вечір чарував ти
Посмішками, друже,
І за це тобі, Францішек
Дякую я дуже.
Скільки років наші люди
Не бачили миру,
А сьогодні, як братів вас
Зустріча Немирів.
Краков'як, мазурку-польку
Ми також любуєм,
За які від всього серця
Барзо вам дзінькуєм.
Ну а наші українські
І 'Червону руту'
Я б хотів і ще з вуст ваших
В Києві почути.
Дуже вдячний вам за танці,
За пісні спонтанні -
Файній панночці Барбарі
Й незрівнянній Анні.
Хай вже вибачить дружина,
Ніби й не старався,
Та, проте, по 'самі вуха'
В вас я закохався.
25.11.1978 р.

АНТИЛОПА ГНУ
В савані Сонечко палає
І пестить антилопу гну,
Мабуть тому я й біг до тебе,
Бо знав я що не дожену.
5.4.2004 р

БУКЕТ НА АСВАЛЬТІ
Там, де з тобою ми бродили
По золотистому піску -
Сьогодні заасвальтували
Згадки про молодість мою.
І нова площа світлом грає,
А я, немов юнак стою,
Бо знову стрів у тому краї
Я другу молодість свою.
Проходить дівчинка білява
В якої коси розплелись,
Така ж вродлива і лукава
Як та, що в юності колись.
Гукаю:
-Стій! Куди ж ти ,Ганю,
Невже своїх не впізнаєш?
Вона ж мені:
-Я вас не знаю,
Даремно, дядя, пристаєш.
-А де ж твоя, скажи, матуся?-
Звернувсь до неї тут же я,
-Я не Гануся, я - Настуся,
А Ганя - матінка моя.
І знову в пам'яті косички
Повизирали, ніби цвіт,
А на доріжці, де вербички -
Стояв букет юначих літ.
31.1.1986 р.

ЩОБ ХОТІЛОСЯ ЖИТЬ
Напий моє серце коханням
І душу таким почуттям,
Щоб міг без докорів вагання
Завжди милуватись життям.
Зігрій моє серце любов'ю,
Навіщо нам душі томить?
Якщо ми родились з тобою
Для того - щоб вічно любить.
26.11.1968 р.

НАЙБІЛЬШЕ ЧУДО
Колись і я був кучерявий
І там, де нині толока,
Буяв оазис конопляний -
Приманка для молодняка.
Лице, яке рум'янцем грало,
Немов скотилося з гори,
Вже потемніло і прив'яло,
Мов поорали трактори.
Живіт став, як карикатура,
Немов туди запхали м'яч,
Що не поможе й фізкультура,
Хоч ти кричи, хоч гірко плач.
Ніхто до тебе не підійде,
Хоч ти на Місяць вовком вий.
О, боже, любий, боже милий!
Чому нещасний я такий?
Та я однако не здаюся,
І як стояв - стою в строю,
Бо я жінок - хвалити Бога
Ще більше, як любив - люблю.
Бо всі вони - то божі квіти,
Ну як їх можна не любить? -
Коли вони дарують літо,
Навіть, коли мороз тріщить.