Выбрать главу
Бо для тих, хто дурить Бога - То для їх одна дорога. А коханку, щоб кохала, То цілуй, щоб аж стогнала. Боже милий! О, Ісусе! Ти взірець мій, очі, вуші. Ти - моя любов, мій - світ, Подаруй, ти стільки літ, Щоб все те, що написав, Я народу передав. -Добре!- Бог сказав,- живи! Й так як пишеш, так й пиши... Потім трохи помовчав, І мені він знак подав: -Хочеш мати душу вічну?- То її залиш у віршах. А коли тебе забрать?- Це мені самому знать. 8.1.1997 р. ВТІКАЮ ВІД СТАРОСТІ Мені давно вже місцем поступаються, І, навіть, літні вже звертаються на "ви", А я люблю, як феї посміхаються, І як до мене шепчуть явори. Люблю бродить по горах, і по лісі, Слухать пісні дубочків і беріз, Люблю, коли в мій дім приходить літо Із золотистим блиском світлих кіс. Люблю, коли в садку щебечуть птахи, І весело шепочуться гаї, І як в садку весь день гудуть комахи, І вчать діток співати солов'ї. Люблю, коли гуляє в лісі вітер І всі листочки весело тремтять, І як танцюють із вітрами віти Й всю ніч до ранку з полем шепотять. І вірити не хочеться у старість, /Нехай би їй Гаврило під ребро!/ Тому й хожу гуляти на Хрещатик, Тому й хожу гуляти на Дніпро. Із неба зорі визирають, Зацвів на березі будяк. Мене вже дідом називають, А я незчувсь, коли і як?
3.5.2000 р. НАШЕ ЛІТО Я по твоїх іду слідах, Вдихаю запахи жасміну, О, як би я хотів зустріть Хоч раз і ще ту горду Ніну. Бо з того часу як зустрів Її очей веселі квіти - Вони нагадують мені Весь час про наше тепле літо. Я по її іду сліду, Вдихаю запахи кохання, І я упевнений чомусь, Що то ідуть мої бажання. 8.6.2000 р. МАТЕРИНСЬКА ЛЮБОВ Знаю, що кохати може тільки мати, І не чоловіка, а - своє дитя; Може доглядати і ночей не спати Скільки буде жити - все своє життя. А як та дитина виросте в велику - Мати вже не треба, сам бо он який! І зустріне іншу - дівчину, а матір Вже якщо й згадає - глузд з того малий? Ночі ви безсонні, ночі материнські, Колискову мати й досі ще співа, А вже, мабуть, восьмий їй пішов десяток І зовсім в матусі сива голова. Ой, ти, син - синочок, ти моя дитина, Молодість гарячу, все своє життя, Щоб ти був щасливий, щоб ти був здоровий Все я, все що мала - я тобі дала. Ночі ви безсонні, ночі материнські. Колискову мати й досі ще співа, І горить каганчик посеред кімнати А вісток від сина - все нема й нема. І, нарешті, свято: дякувать за звістку, Син привіз із міста внуків і невістку І сказав матусі: -Ось, щоб не скучала... Ну а нам, будь - ласка, дай торбинку сала. Коротко і ясно, і поклав підкову, Й знову у хатині чути колискову. Може випадково це хтось прочитає, Пам'ятайте: мати вас завжди чекає. Може стане соромно і замучать свідки, Адже і в самого підростають дітки. 20.10.1961 р. МОЄ СОНЕЧКО Відчуваю я, горю трапиться, Бо тремтить душа, з рук все валиться, Бо вона іде і впирається, І додому йти не збирається. А у нас росте Алька - донечка Ніби квіточка, ніби - Сонечко. Я на неї дивлюсь: думи - римою, Та тебе, не надійсь, не затримаю, Поки зорі в гаях розважаються Й поки всі жіночки нагуляються. Думаєш, не хочу я відпочивати Й десь піти-поїхать, щоб позагоряти, Думаєш, не зміг би так як ти гасати, І весь день на Сонце ноги задирати? Міг би! Навіть, краще, та не в тім причина, Бо у нас маленька є уже дитина, І вона як тільки очі відкриває - То відразу мамку поглядом шукає. 14.6.1968 р. ДЕ СИНИ? Повилітали пташенята Із материнського гнізда, І залишилась бідна мати, Ніби сиріточка - одна. І будуть довго мамі снитись Безсонні ночі, трудні дні, Як над дитинкою схилившись, Співала їм свої пісні. Згадає дні, як під дверима Стогнала фуга зимова, І як вона діток від неї Оберігала як могла. І виганяла холод з хати - Аби дитинку зберегти. А зараз в хаті ходить мати Одна - одна. А де сини?