А листя падають...

То ж хіба не краще вам своє щось мати,
Щоб сказать упевнено, що то - твій цвіток.
Бо, гляди, ще схопиш 'орден за відвагу'
Той, що нам 'дарують' файні жіночки -
За любов, за вірність і за ту повагу -
Що на їх кидаємось,мов на кіз вовки.
22.10.1989 р.

ГОРЕ ВІД УМА
Цікавий все-таки наш світ,
За що його і поважаєм,
Та жаль, що нам вже стільки літ,
Що і дівать куди - не знаєм.
І хоч дурниць я наробив,
Та щоб почать міг все спочатку,
Я б все те саме повторив
І в тому самому порядку.
А зараз поїзд мій - ту-ту,
Хоч розум й досі не дрімає,
Та глузду з того вже ума -
Як відходну товариш грає.
1.11.1989 р.

ПРО СЛОВО
Скільки жінки у світі будуть -
То стільки й буде слово 'б...дь',
Бо в слові цім найвища сутність -
З чим можна жінку порівнять.
Тому до слів не придирайтесь
І їх не варто ображать,
Бо кожне слово має думку,
А думку треба поважать?
25.9.2007 р.

БЕЗНАДІЙНИЙ
- З тебе, діду, порох віє,
Ну а ти про секс ще мрієш,
І хоч знаєш, що згориш,
Та однак до феї мчиш.
Перестав дід грати в карти
Й відповів на ті він жарти:
- Може буть й згорю, мій друже,
Та люблю цю працю дуже.
Бо як хто про секс не мріє,
То вважайте - безнадійний.
3.10.1989 р.

ГУЛЯЄ ВІТЕР
Над лісом осінь хазяйнує,
Почервонів калини кущ,
І вечір, мов ведмідь прямує
В село вогнями диких груш..
Горить садок червоним листям,
Ніби кричить теплом суниць...
О, як я хочу притулиться -
До всіх жіночих таємниць.
Гуляє вітер по садочку,
Кружляє свій прощальний вальс,
А листя падають додолу
І ніби в гай гукають нас.
А я іду по листопаду,
/Ще поки світом цим іду!/
І дуже Господу я вдячний,
Що поки ще хожу й живу.
25.9.2007 р.

ЛЮБЛЮ
Дивлюсь на цю гарненьку жінку,
Любуюсь нею і мовчу,
Й за ті цяцьки, що в неї в блузці
Я писк хоч кому натовчу.
Бо я її, оту білявку,
Якщо відверто вам сказать,
Тільки за те і поважаю -
Що не приховує, що - 'б...дь'.
25.9.2007 р.

ЄСЕНІНСЬКА КРАСА
Ти, як Есенінські вірші:
Вони завжди, як свіжий вітер,
Й чим більше їх читаєш ти -
Тим більше в нім - щасливих літер.
Ти - ніби зоряна краса,
І будеш ти завжди такою,
Поки з тобою буду я,
І поки будеш ти зі мною.
25.9.1989 р.

ЧУДОВА МИТЬ
Ну й колінки! Це не жарт.
Глянеш,- хочеться на старт.
От би ту чудову мить
Десь у поле заманить.
І у свіжому покосі
Цілувать, як поле осінь.
Й під веселою вербою
Любуватися тобою.
Й там, де зорі жито косять -
Те робить, що очі просять.
13.4.2000 р.

БОРОДА
Ти повз мене пролітаєш,
Ніби в небі журавлі.
Скільки зим і літ не бачив
Я тебе на цій землі.
Ти завжди летиш повз мене
Так, як Місяць повз хмарки,
І невже, скажи кохана,
Десь залишились вершки?
Ти завжди біжиш від мене,
Ніби мишка від кота.
Чи то я на дідька схожий,
Чи лякає борода?
29.9.1989 р.

СТРЕПТИЗ
На цю пару дивлюсь
Що цілуються, йдучи.
Містом люди ідуть,
Ну а їм те - до кручі.
Молодята цілуються,
Солоденькі вуста,
Та сьогодні одна,
Завтра інша коза.
В неї також, як в нього -
То один, то другий,
Чи то треба вже так,
Чи то вік вже такий?
І чи справді любов
Отака є безстижа:
В неї видно пупок,
В нього виперлась грижа?
Ну а як же прохожим
Проз стрептиз цей пройти,
Ну а раптом і їм
Закортиться туди?
12.4.1973 р.

Я ВАС ЛЮБЛЮ
Я кохав і розважався,
Знав і радість, і біду.
Скільки раз я обпікався,
Та жінок однак люблю.
Бо коли їх зустрічаю -
Не пройду, щоб не спинить,
Бо такий я вже родився,
Що без їх не можу жить.
27.9.2007 р.

МОЄ ВІЙСЬКО
Я все життя писав і мріяв
Свої вірші надрукувать,
Але і досі своє військо
Боюсь у світ я відпускать.
Із кожного мого вірша
Людина виглядає,