— Зачекайте тут, отче, прошу вас. Месьє де Майє зараз буде.
Месьє Масе залишив відвідувача ходити по кімнаті, і Франсуаза почула, як секретар пішов на другий поверх. Трохи згодом спустився консул і, зайшовши до приміщення, сказав дуже незадоволеним тоном людини, яку позбавили пообіднього відпочинку:
— Отже, брате Паскуалє, яка термінова справа змусила вас звернутися до мене?
— Пробачте, мосью консоле. Я не знав, що ви спите. Ось моя справа: ми маємо єлей!
— Єлей?
— Так, коронаційний єлей.
— Чую, що єлей, — повторив роздратований консул. — Що ж з того?
— Те, що Патріарх мав надто добрий апетит. Довелося йому віддати все, що ви нам змогли дати.
— Це є ваша справа, мій брате. Ми обговорили суму. На більші витрати я не піду.
— Але я вас благаю, мосью консоле, наші брати мають завтра їхати. Вони навіть не мають мулів. Пішки! Вони підуть туди пішки, до самої Абіссінії?
— Не наполягайте, брате. Повторюю, це є ваша справа.
Капуцин остовпів. Франсуаза не рухалася зі своєї схованки.
— Коли я думаю, скільки верблюдів у каравані вашого амбасадоро…
— Це тут ні до чого.
— Нажаль, бо вони будуть також проходити крізь Сенаар. Вони могли би підвезти наших братів з єлеєм.
— Про це не може бути мови. Ці дві справи не можна поєднати. Такі є накази Короля.
— Короля Франції — можливо. Але не короля Сенаару.
— Що ви хочете сказати?
— Нічого! Ми дуже добре знайомі з королем Сенаару. От і все.
Ці слова нічого не значили. Однак, як крізь прозору воду, крізь них можна було роздивитись неспокійне темне дно, де зі гнучкістю мурен вилися небезпечні загрози. Месьє де Майє одразу ж усе зрозумів. Він не міг нічим ризикувати. Ці ченці вирушать у будь-якому випадку. Багажу вони не мають, отже, підуть швидко. Треба було завадити їм сплести інтригу проти дю Руля перед тим, як він потрапить до Сенаару.
— Добре, що вам потрібно?
Після довгих сперечань капуцин випросив одного верблюда, двох мулів та трохи золота. Він пішов, щиро дякуючи консула.
— Ми тут майже нічого не програємо, — сказав консул месьє Масе, щоб виправдати свою капітуляцію. — Принаймні, зараз він мені зобов’язаний.
При цих словах вони вийшли з кабінету. Франсуаза дочекалася, доки консул ліг спати, а месьє Масе повернувся до своєї комори, і лише після цього вийшла зі схованки та піднялася до Алікс.
Розділ 5
Караван з амбасадою відбув наступного після від’їзду Мюрада тижня. Цю подію Месьє де Майє обставив з небувалою урочистістю. Місію дю Руля проводжали всі офіційні особи, які знайшлися в колонії; оскільки ж бажаючих бути серед них виявилося багато, а підстави на це мав не кожний, консульство змусило дорого платити за цю честь, і навіть повернуло собі частину попередніх витрат. Паша дещо ускладнив процедуру видачі необхідних для від’їзду паперів. Але консул через це не став скромнішим, і своєю пишною церемонією явно дав зрозуміти, яке значення придає Франція цій справі. Хоч ці турки і вважають, що знаходяться в себе вдома, казав він, досить нам уже їм кланятися.
Шевальє дю Руль зі зграєю пихатих шахраїв відмінно виглядали в сідлах верблюдів. Прикрашаючи тварин, досвідчений караванник Белак зумів додати їм ще більш урочистості, почепивши до ніг браслети зі срібними дзвониками.
Виникли складнощі з приєднанням до каравану на Ассіу, у складі якого йшов раніше Понсе. Нарешті вирішили: подорожні мають досить добре спорядження і зможуть здолати весь шлях самі, йдучи дорогою, яку добре знав Белак, і яка мала вивести їх прямо до третього водоспаду.
Під час того, як цей блискучий кортеж ішов на південь під довгими схвильованими поглядами консула та франкської колоніальної еліти, з консульства готувався вирушити інший почет.
Месьє де Майє забажав, щоб від’їзд доньки відбувся саме зараз, бо хотів уникнути зайвих очей та розголосу. Отже, вона поїхала сама, в чорній кареті без гербів. Її супроводжували верхи двоє охоронців. Мадам де Майє, поцілувавши черницю, котру тільки-но віддала Богові, знепритомніла в передпокої, і Франсуаза, якій довелося віднести її до кімнати, не мала можливості навіть провести подругу очима.
Консул погоджувався досі терпіти присутність у домі пралі, яка стала камеристкою, лише за тієї умови, що буде позбавлений необхідності бачити її саме того дня, коли Алікс залишить консульство. Того ж вечора Франсуаза склала речі й пішки повернулася додому.