Незабаром увійшов консул. Він виглядав дуже погано, мав червоні очі та наклав на обличчя надто багато рум’ян та пудри. Від цього його люб’язність дивувала ще більше.
— Метре Жюремі! Який я радий вас бачити! Але чому вам не запропонували сісти? Сідайте, будь ласка.
Відкинувши останні сумніви, аптекар умостив своє громіздке тіло на маленькому стільці. Консул наказав налити м’ятного чаю та задав тисячу дбайливих запитань стосовно молока, цукру, чайної ложечки і так далі. Метр Жюремі почав уже жаліти, що відкинув усіляку думку про рапіру, бо вона б йому допомогла одним ударом покінчити з цією комедією.
— Ви дуже добре попрацювали, — сказав месьє де Майє, не втримавшись при цьому додати, піднявши брову, — у моїй відсутності.
Метр Жюремі не знав, що й відповісти. Аби надати собі хоч якогось вигляду, він запхав у рот східне тістечко в формі рогалика і так чекав продовження.
Авжеж — оскільки він узагалі не був красномовною людиною, нічого було й сподіватися, що за подібних обставин у нього відкриється ораторський дар.
— Ваша справа потребує таланту, — знов заговорив консул. — Змішувати рослини, робити з них пасти, мастила, лаки, чи не так?
Метр Жюремі направо й наліво кивав головою, знизував плечима, та продовжував жувати.
Консул ходив кругом та навколо, це добре відчувалося. Але навколо чого? Дипломат випив чашечку кави одним ковтком, і аптекареві здалося, що справа зараз рішиться.
— Це може де завгодно стати у пригоді, себто ці суміші, так? Я чув, що ви робите навіть… ліки?
— Ось воно що, — подумав метр Жюремі.
І він почав часто дихати, немов антилопа, яка почула за собою тріск чагарнику.
— Нічого не бійтеся, — сказав консул, витягнувши пожовтілу від частого прання носову хустинку та витираючи губи. — Мої попередники були надто суворими з деякими з ваших колег, котрі займалися аптекарською справою та лікуванням без необхідних дипломів. Навіть я сам міг проявити деяку обережність, утім, цілком зрозумілу. У цьому краї стільки шарлатанів. Що ви про це думаєте?
Метр Жюремі двічі підняв брови, що месьє де Майє сприйняв, як згоду.
— Але відтепер, — продовжував він, — моя думка змінилася, і остаточно. Я бачив вас за роботою, звичайно, над картиною, але ж це байдуже. І, за моїми відомостями, про вас не скажеш нічого поганого. Якщо ви зізнаєтеся мені, що готуєте ліки, то, повірте, ви зможете після цього лише похвалитися моєю підтримкою. Я ж бо вірна людина, знаєте ви про це?
— Так, Ваша Ясновельможносте, — через силу вимовив метр Жюремі.
— От і добре, в такому разі, кажіть мені усе як на духу. Чи знаєте ви, як то кажуть, фармакопею лікарських рослин?
— Здається, що так, — промовив аптекар.
— Йому здається! Але ж яка скромність! Я чув, що ви робите більше, ніж можна уявити, що до вас ходять з усієї колонії, що сам Паша слухається ваших порад.
Метр Жюремі опустив очі.
— Я вас не звинувачую! — наполягав месьє де Майє. — Це добре. Це дуже добре. Я навіть і не сподівався знайти у вас такі таланти. Ви такий скромний, метре Жюремі. До того ж моя дружина цієї ночі, коли я злегка занедужав, зізналася мені, що вона сама, сама — моя власна жінка, і без мого відома, — зверталася до вас шість місяців тому, і що ви її вилікували.
Помітивши, що гість ледь дихає, консул заговорив ще м'якішим тоном:
— Та не бійтеся ви. Я не знаю, що мені зробити, аби завоювати вашу довіру. Я щиро вітаю вас. Навіть більше за це, я вас заохочую займатися цим і надалі.
Месьє де Майє підвівся, зробив крок у напрямку вікна, повернувся, і сказав, дивлячись на аптекаря:
— Чи вмієте ви, наприклад, лікувати хвороби шкіри, я хочу сказати, ці різновиди прокази, котрі можна побачити тут у чорношкірих.
— Справа в тому, — промимрив, нарешті, метр Жюремі, — що нас двоє.
— Що ви хочете сказати?
— Я маю компаньйона.
— Дуже добре, про це я, до речі, знаю. Але ж відповідайте на моє запитання.
— Розумієте, щодо лікування, то це, скоріше, до нього. Він приписує, я готую. Для мадам, вашої дружини, наприклад. Я розповів йому про все, а він сказав мені, що треба покласти в мазь, я зробив її та приніс. Ось моя роль.
Консул повернувся до столу та сів.
— Я розумію, — промовив він. — Тобто, мені краще звернутися до вашого компаньйона.